Історія
Велике озеро парку у Голобах
Його витоки загублені десь в гущавині непрохідних волинських листяних лісів з хвойними перелісками, заростями чагарників різних видів, недуже багнистими болотами та луговинами, які раніше застеляли цю місцевість від обрію і до обрію. Не дивлячись на активну вирубку лісів і розорювання звільнених земель, прилегла до будинку господарів ділянка довгі століття так і лишалася недоторканою як острівець серед полів.
Однак своє офіційне хрещення він отримав з рук князів Ерузальскіх, які на початку XVIII століття вибрали Голоби в якості своєї фамільної резиденції. Саме їм належать не тільки лаври будівельників першого кам’яного садибного будинку і католицького костьолу святого Михайла, а й впорядкування прилеглої до палацу території.
Ландшафтним своїм оздобленням маєток зобов’язаний господарям з Вільгів та їхнім нащадкам, але саме з черняховского воєводи, сенатора Речі Посполитої Людовика Вільги (1750 – 1797) почався парк в широкому розумінні цього слова, адже новий господар зводить в садибі справжній магнатський палацовий комплекс, зелена оправа для якого була наприкінці XVIII століття невід’ємним його атрибутом.
Сад Вільгів розкинувся на величезній території і крім багатого оздоблення флори мав в своєму арсеналі ще й обгороджений, як і сам парк, частоколом вольєр для диких тварин (так званий “звіринець”). Здебільшого ландшафтний з панорамними майданчиками та витягнутими ниткою озерами біля палацу він був закутий в мережу геометрично правильних доріжок і клумб.
Центральна під'їзна алея садибного парку
Аж до другої половини XIX століття зелена перлина була обласкана господарською рукою, поки гоніння і заслання Каетана Каетановича Ронікера (співвласника на пару з сестрою садиби в Голобах) не призвели до її занепаду.
Ні, звичайно ж жіночі руки двох поколінь спадкоємиць Вільгів з роду Подлевских на початку ХХ століття привели припалацевий (в якості якого виступав перебудований флігель) парк в порядок, відновивши клумби, розчистивши ландшафтну частину, але про звіринці і зимовий сад вже на той час пам’ятали лише літописні сторінки та старожили.
Після окупації Волині радами за підсумками Другої світової війни, “народному” господарству було звичайно ж не до якихось парків – частину вільговського творіння відрізали під трасу Ковель-Луцьк, частину віддали під приватну забудову. Фактично залишилося лише те, що рахувалося спочатку за місцевим шпиталем, потім будинком культури і дитячим садом. Так що станом на зараз про колишньою розкіш свідчить лише збережена хвойна головна під’їзна алея, де-не-де проглядаюче кам’яне замощення доріжок та багатство флори.
Архітектура
Нині займаючий площу близько п’яти гектарів садибний парк в Голобах з північного сходу обмежений двома озерами (великим караплевидної форми і малим), за яким шумить жвава обласна траса, а трьох інших боків – житловою забудовою і приватними ділянками. Різноманітність його флори на зараз складають декоративні види листяних (клени, ясени, верби, маслини, тополі, платани, акації) та хвойних (туї, ялини, сосни) порід.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Волинська обл., смт Голоби.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М19 (Доманове – Ковель – Луцьк – Дубно – Збараж – Тернопіль – Чернівці – Тереблече), яка проходить по Голобах уздовж колишнього парку Вільгів.
Громадським транспортом до залізничної станції “Голоби”, а потім по перпендикулярній вокзалу вулиці прямувати до парку два квартали чи міжміськими автобусами, що прямують через селище міського типу (садиба розташована уздовж траси).