Троїцька церква в Олиці

Історія

Олицька Троїцька православна церква Троїцька церква в Олиці

Її історія губиться десь на просторах католицької Олики під прапором володаруючього тут століттями литовського роду Радзивіллів, які міцно тримали її в своїх руках, не дивлячись на зміну підданства Волині після розпаду Речі Посполитої. Проте точних відомостей про час її створення наявні документальні джерела не зберегли.

Вперше Троїцька церква згадується у зв’язку з сумним фактом її знищення в руйнівному згарище 29 березня 1871 року, з якого не вдалося врятуватися нічому – ні стінам, ні предметам культу, ні дзвонам. Дерев’яна на дерев’яному фундаменті православна святиня згоріла в одну мить, не давши шансу своїй відданій пастві.

Довгий час про існування храму нагадували лише обвуглені рештки фундаменту, поки в 1882-ому була заснована піклувальна рада Троїцької парафії (дванадцять членів з внеском по одному рублю на рік та двомстам рублями бюджету з інших оброчних статей), яка поклала на себе місію з відновлення святині.

Дзвіниця над бабинцем Троїцької церкви в Олиці Дзвіниця Троїцької церкви в Олиці

Мізерність доходу православної парафії, не дивлячись на приписані два села Чемерин та Меловица загальною чисельністю в 885 прочан, сорок чотири гектари землі і цвинтарну Георгіївську церкву, при витратах на причт в триста п’ятдесят рублів не дозволяли сподіватися на відродження, якби не втручання господаря Олики, князя Фердинанда Фредеріка Радзивілла (1834 – 1926).

Католицьке віросповідання не завадило йому, як дбайливому господареві, виділити кошти на будівництво святині конфесії, яка споконвіку конкурувала за уми і серця його підданих. У 1886-му нова Троїцька церква дерев’яна, але вже на кам’яному фундаменті була освячена. І хоча стан її доходів на початок ХХ століття залишав бажати кращого (священик не мав власного будинку), а школа грамотності під її егідою кочувала з хати в хату, у парафії все ж знайшлися кошти для придбання скромного житла для псаломщика з коморою для худоби.

Загублена в волинської глибинці вона уникла, хоч і з труднощами, нав’язливої уваги католицької Польської республіки і прийшлих на хвилі Другої світової атеїстичних рад, дбанням своїх парафіян зберігши свій первісний вигляд і запозичивши з місцевого закритого більшовиками колегіального костелу частину церковного начиння (свічник в бароковому стилі і двостороння ікона “Богородиця Одигітрія” / “Євхаристія”) для проведення своїх богослужінь.

Так що свої чергові ювілеї в новому третьому тисячолітті храм, що залишився єдиним православним (Стрітенська відійшла до села Залісоч’є, цвинтарна занедбана, Хрестовоздвиженська – зруйнована) в колишньої фамільної резиденції Радзивіллів, зустрічає в красі свого чудового вигляду не стільки монументально-помпезного, скільки затишно-піднесеного.

Архітектура

Східний фасад православної церкви Святої Трійці в Олиці Східний фасад церкви Трійці в Олиці

Дерев’яне на кам’яному фундаменті тричастинне сакральне православне спорудження, що зі сходу на захід простягнулося на двадцять п’ять метрів, являє собою візуально легкий (завдяки нашаруванню різних обсягів) храм з п’ятигранною апсидою і одноярусною дзвіницею під шатровим дахом над бабинцем, розташований в межах південної частини житлової забудови села.

Нехитрі архітектурні деталі оздоблення (пологі арки люкарн, восьмигранний барабан центрального купола з шестигранними світловими вікнами, прості лиштви, кутові лопатки, трикутні сандрики, шатрові завершення зі щипцом, лобовий карниз і відливаючи золотом маківки куполів з православними хрестами) додають провінційній перлині шарму, виділяючи її на тлі інших.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Волинська обл., с. Олика, вул. Михайла Грушевського.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах Н22 (Устюг – Луцьк – Рівне) до розвилки на Олику в районі села Кадище, а далі по Т0312 (Кадище – Горяіновка – Олика) на південь. В Олиці прямувати головною до Троїцької церкви, апсида якої виходить на трасу.

Приміським / міжміським транспортом з Луцька чи Рівного до автобусної зупинки в Олиці, а потім по головній на південь два квартали до православного храму.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті