Історія

Іпатіївський літопис, як один з найцінніших історичних джерел доль людей, будівель, земель України згадує на ряду з дитинцем і князівським теремом у Володимирі церкву Іоакима і Анни в зв’язку з подіями 1291 року. Хоча її витоки мабуть слід шукати у однойменній кам’яній каплиці при монастирі, закладеній в 1289 році Мстиславом Даниловичем (- 1292) на могилі своєї бабусі княгині Анни Єфросинії Палеолог (- 1253).

Князі Збаразькі, які золотими літерами вписали своє ім’я на сторінки української історії залишили свій слід не тільки як воїни і будівельники потужних оборонних фортець Волині для захисту від кочівників і зазіхань сусідньої Польщі, а й меценати, які подарували рідній землі незліченні духовні центри, що в найважчі хвилини надихали і зміцнювали багато поколінь – відновлення у Володимирі храму святих Іоакима та Анни пов’язано з дружиною князя Андрія Семеновича Збаразького (- 1540), в дівоцтві Анни Олени Гербурт (- 1557), яка 1554 році виступила фундаторкою його будівництва в дереві.

Згідно з архівними даними станом на 1718 рік само у цьому парафіяльному храмі вели свою богоугодну діяльність двоє місіонерів єзуїтського ордену, проводячи служби і сповідуючи його парафіян.

Через півтора століття вже в Речі Посполитої костел Іоакима і Анни став серцем монастиря ордену капуцинів, що за сприяння колишнього його настоятеля, а станом на 1752 рік єпископа Адама Війна-Оранського ( – 1766), стало вагомим аргументом у справі будівництва для нього нового кам’яного будинку в стилі пізнього бароко. Монастирський двоповерховий корпус з підвалом, двома стайнями, п’ятьма господарськими будівлями прилягав безпосередньо до храмового ділянці, але був відгороджений від нього дерев’яним парканом.

На рубежі XVIII і XIX століть з різницею в шість років капуцинська святиня Володимир-Волинського (не дивлячись на анексію Волині Російською імперією після розпаду Речі Посполитої конфесійних гоніння католиків ще не мали місця бути) двічі горіла з різницею в шість років, що забезпечило їй нову бляховану покрівлю і оновлення внутрішніх інтер’єрів.

Головним натхненником польського повстання 1830 – 1831 років в Московській державі, де світська і церковна влада були завжди нероздільні, при активній підтримці вищої ієрархії православного духовенства були призначені католицькі світочі віри, на які під цим слушним приводом почалися масові гоніння під улюбленим російським гаслом «один народ, одна віра», який реабілітувала будь-які злочини.

Так що в числі інших в 1832-ому капуцинський монастир у Володимирі було закрито, його приміщення передані казенному відомству. Осиротілий храм, що знаходився під сильним тиском православ’я, через рік знову горів разом з плебанією та іншими будівлями комплексу. Коштів на його відновлення не знаходилося аж до 1836-го, коли були вставлені нові вікна та башти у зв’язку з обмеженістю бюджету замість бляхи накрили гонтом з залізними хрестами, як і покрівлю над основним обсягом.

Оновлення очікували храм і в 1853-ому, коли над вежами з’явилися сигнатурки, покрівля була як колись покрита бляхою, всередині з’явилися жертовник з цегли, ківорій, срібні світильники, шість статуй святих та ікона Розп’яття Ісуса Христа.

І якщо свою святиню Іоакима і Анни католики Володимир-Волинського зберегли, то будівлю монастиря капуцинів, що довгий час знаходилася в руках недбайливої московської влади без належного догляду, на початку ХХ століття просто було розібрано, а на його місці в 1912-ому з’явився новий житловий будинок. Від старого комплексу залишилася лише кам’яна стіна з напівкруглими нішами в товщі.

Звичайно ж в міжвоєнний період ХХ століття під прапором католицької Польщі костел Іоакима і Анни пережив сплеск свого розвитку, щоб за підсумками Другої світової війни разом з українською Волинню опинитися практично неушкодженим в країні войовничого атеїзму.

Практично ще півтора десятиліття відданим парафіянам католицької святині неймовірними зусиллями вдавалося стримувати зазіхання червоних рад, поки в 1958-ому храм все ж був закритий. Його на три десятиліття радянська влада перетворила спочатку на меблевий магазин, а потім – концертний зал з кафетерієм, і там, де звучали слова ревної молитви чувся веселий шум відпочиваючих громадян країни серпа і молота. Саме у цей період комплекс позбувся своєї двох’ярусної кам’яної дзвіниці в східній частині двору.

Лише з поверненням Україні законної самостійності від московського окупаційного режиму в 1992 році костел святих Іоакима і Анни знову знайшов свою католицьку душу Володимир-Волинської дієцезії, щоб стати прихистком для своїх відданих парафіян в бурхливих хвилях третього тисячоліття і знайти свою колишню велич (не дивлячись на присвоєння статусу пам’ятки архітектурі в 1979-ому, до того його не реставрували).

Архітектура

Тринавова (домінуюча центральна двох’ярусна, бічні – одноярусні) базиліка являє собою прямокутну будову (27м х 23м) в стилі пізнього бароко з двома симетричними квадратними вежами фланкуючими центральний південний фасад, невеликою прибудовою у вівтарній частини і нартексом з балконом перед центральним входом.

Площина зовнішніх стін костелу розчленована пілястрами доричного ордеру, бічні фасади відтінені коробовим арками з прямими брівками другого ярусу та арковими прорізами в обрамленні фільонок. Домінантою ж слугує центральний фасад з витонченим балкончиком над нартексом, декорованим трьома арками на стовпчиках з профільованими імпостами нішами в бубні трикутного фронтону, глухими арковими нішами верхніх ярусів башточок в обрамленні витончених наличників і кутами підкресленими гранованими чвертьколоннами.

З внутрішнього оздоблення варто відзначити збережені хрестові, зімкнені і напівциркульні склепіння, шість вівтарів бічних нефів, древній кам’яну підлогу і чотири опорних стовпа, вертикально членовані простір та льохи з циліндричними перекриттями.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Героїв, 1.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах Н22 (Устюг – Луцьк – Рівне) або Р15 (Ковель -Турійськ, Володимир-Волинський – Нововолинськ – Червоноград – Великі Мости – Жовква) або Т0302 (Піща – Шацьк – Любомль – Володимир-Волинський – Павлова – Горохів – Берестечко – Козин – Кременець). По місту: вул. Луцька (Данила Галицького / Устилузька) – вул. Ковельська, на перетині якої з площею Героїв розташований католицький храм.

Міжміським транспортом з Луцька або Ковеля до авто / залізничного вокзалів Володимир-Волинського, а потім громадським транспортом в центр міста до пл. Героїв, в північно-східній частині якої розташований костел святих Іоакима і Анни.