Історія
Серце грізної фортеці західно-української землі, яка здобула собі славу непереможної, побудована турботами одних, а через століття зруйнована руками інших своїх господарів, щоб перетвориться в розкішну магнатську резиденцію і пережити разом з містом два непростих століття історії.
А почався фактичний відлік часу її існування з початком будівництва новим господарем Брод Станіславом Конєцпольським (1591 – 1646) укріпленої фортеці в камені за проектом військових інженерів-архітекторів Гійома Лавассера де Боплана (1595 – 1673) та Андреа дель Аква (1584 – 1656) в 1630-му. Саме тоді в північній частині п’ятикутного оборонного периметра з’явилося перша відома будова комендантського будинку.
І нехай останній і не відрізнявся особливо розкішним декором і був збудований всього лише з деревини, фактично саме він став прабатьком майбутнього палацу, хоча до його будівництва повинно буде змінитися три власника (в 1678-му їм стане син польського короля Якуб Людовик Собеський (1667 – 1737), який чверть століття по тому продасть місто на Бовдурке гетьману великому коронному Юзефу Потоцькому (1673 – 1751)).
Крім того під час Північної війни 1700 – 1721 років комендантську будинок в Бродах значно постраждав від навали армії московитів, які розграбували його, після чого будівля фактично перебувала в запустінні кілька десятиліть і так не було відновлено.
Приводом до будівництва кам’яного двоповерхового палацу на його місці стало радісна подія одруження внучки Юзефа Потоцького Теофілії, а фактичним архітектором і будівельним інженером був її батько Станіслав Потоцький (1698 – 1760). Так що нова фамільна резиденція Потоцьких в Бродах прикрасила оновлене замкове подвір’я (були побудовані надбрамна вежа з годинником і равеліном перед нею, а каземати отримали барокове оформлення) в різнокольорових вогнях феєрверку карнавалу стала гідним фоном до світлого свята 1755 року.
Війна 1812-ого і наступ на австрійські землі польського війська в складі наполеонівської армії знищили власними руками господаря замку Вінсента Потоцького (1740 – 1825) за розпорядженням уряду Франца II (1768 – 1835) парадну частину укріплень, але сам палац залишився практично неушкоджений.
Перлина комплексу змінила своїх господарів в 1833 році. Ними стало подружжя Дороти Потоцької і Яна Казимира Молодецького (1790 – 1854), хоча оборонний периметр фактично вже став власністю торгівельного співтовариства Брод – каземати активно використовувалися ним під складські потреби, що було обумовлено розташуванням з їх зовнішнього боку ринкових площ.
Завдяки тому, що палац залишався магнатською резиденцією, він утримувався в доброму стані аж до 1910-х. Причому в його стінах онука Яна Молодецького, Ядвіга Жищевська, на початку ХХ століття відкрила приватний музей з багатою колекцією портретного живопису і старовинних меблів.
Однак в роки Першої світової війни, в ході бойових дій якої лінія фронту тричі перетинала Броди, стерши третину житлової міської забудови і частково колишній палац Потоцьких, експозиція була здебільшого втрачена.
У неспокійне міжвоєнний період ХХ століття під прапором Польської Республіки спадкоємці Молодецьких вже в 1920-ому відновили свою фамільну резиденцію, кілька спростивши її колись пишне барокове декоровое оформлення зі збереженням загального планування і концепції будівлі.
Знову постраждалий під час вогняного смерчу Другої світової війни комплекс довелося відновлювати вже військовому відомству червоних рад після анексії України з метою розміщення на його території військового гарнізону з огляду на первісну мету його спорудження, що зумовило лише часткове збереження його архітектурних елементів при реставрації.
Після здобуття Україною в 1991 році незалежності пам’ятник архітектури державного значення був залишений військовою частиною, що дозволило розмістити в його стінах безпритульний місцевий історико-краєзнавчий музей, що пізніше отримав статус філії Львівської картинної галереї, і бродівську філію Малої академії наук учнівської молоді з центром дистанційного навчання, що відкрило перспективу для масштабної повноцінної реконструкції унікального для Волині комплексу.
Архітектура
Палац Потоцьких являє собою цегельний потинькованний прямокутний (45м х 20м) двоповерховий периметр з двома фланкуючими бічні (західний, східний) фасади прямокутними крилами-ризалітами, зміщеними відносно центральної осі будівлі на південь, що створює візуальний ефект об’ємності споруди.
Головним елементом декору споруди служать пілястри композитного ордера з багатими виконаними з каменю капітелями, що членують міжвіконний простір ритмічних рядів прямокутних на першому і коробових на другому вікон по вертикалі (крім північного фасаду), а широкий складнопрофільний лобовий карниз завершує цілісність картини. При цьому в хоті пізніших реконструкцій був втрачений первісний портал центрального південного входу з балконом і парадним односходовим прольотом.
Додаткова інформація
Адрес: Україна, Волинська обл., м. Броди, вул. Шкільна, 13.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (М06) (Львів – Броди – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ). У місті по вулицях Івана Богуна – Івана Франка – Ринкова площа – Замкова, остання з яких виходить до комплексу Бродівської фортеці з історико-краєзнавчим музеєм.
Громадським транспортом до вокзалів в Бродах, а потім по вулиці Залізничній через площу Ринок до Замкової / Шкільної, за якою закріплений юридична адреса колишнього палацу Потоцьких.