Хто міг вгадати в тій юної французької спокусниці тринадцяти років від роду, що так впевнено і розкуто почувала себе серед розкоші свити майбутньої дружини польських королів Владислава IV і Яна II Казимира, прекрасної Марії Луїзи Гонзага де Невер, її духовну спадкоємицю і всесильну польську королеву, про яку піддані з посмішкою казали: «Марися керує Яном, а вже Ян – Польщею».
Уродженка збіднілої аристократичної сім’ї Марія Казимира Луїза де Лагранж Аркен. З п’ятирічного віку вона оберталася у вищому світі Франції в свиті своєї покровительки, так що як мінімум не затьмарене бідністю майбутнє було їй гарантоване.
Хоча перше заміжжя в сімнадцять з Яном Собіпаном Замойським – останнім представником багатого магнатського роду – забезпечило їй положення в польському суспільстві, але було позбавлене кохання, та до того ж страждаючий від парів зеленого змія благовірний часто був дратівливим і ревнував свою кращу половину з приводу і без. Так що його смерть через сім років стала для Марії Казимири звільненням, при значних матеріальних втратах – весь спадок Замойських відійшов племіннику покійного Михайлу Корибуту Вишнівецькому.
Досвідчена в придворних інтригах, чарівна і чуттєва вона гордо йшла крізь презирство польського двору до її низького походження, що б знову схопити свого птаха щастя за хвіст – в тридцять вона офіційно віддала руку і серце своєму давньому і пристрасного шанувальникові Яну Собеському, а ще через три року не без її допомоги чоловік став королем Польщі.
Саме з легкої руки Марисеньки, як любовно називав її чоловік, невеликий Золочівський замок перетворився на справжню королівську резиденцію гідну європейських правителів з китайським палацом, витонченим фонтаном і французьким парком – куди ж без нього. У кожному його куточку відчувалася уважна, турботлива і любляча рука господині.
Золочівська королева зводила з розуму сильну половину польського вищого світу і змушувала божеволіти від ревнощів – слабку, залишаючись поруч зі своїм королем і народивши йому чотирнадцять дітей. Марія Казимира привнесла в польське суспільство той натхненний струмінь художнього розквіту і підйому інтересу до естетичної краси, якої воно не знало ні до, ні після неї.
Марисенька залишилася легендою історії Речі Посполитої, хоча так і не змогла до кінця стати її частиною – після смерті свого Яна III вона назавжди покинула країну своєї радості і печалі, оселившись в Італії під опікою папи римського Інокентія XII, а по його смерті польська королева, мати чеського короля Карла VII, кума Людовика XIV доживала свої дні лише милістю французького короля в замку Блуа.