Одеський порт

Історія

Морський вокзал в Одесі Одеський морський вокзал

Його передісторія почалася десь в далекій давнині (VII століття до н.е.), коли на берегах незамерзної затоки зупинялися скіфські кочові племена для поповнення своїх рибних запасів і стародавні греки колонізували Північне Причорномор’я (тільки знайдена кількість поселень останніх сягає дванадцяти).

Причому згідно документальних свідчень Луція Флавія Аррвана (89 – 175) від II столітті до н.е. високий берег зручної бухти вже чотири століття як був обраний жителями Еллади в якості постійного місце проживання – стоянка для кораблів Одеса з поселенням рибалок і ремісників, які вели свою торгівлю з Скіфією. Причому місто було другим після столиці найбільшим поселенням істріан.

Війни, завоювання Північного Причорномор’я римлянами в I – III століттях і гунська навала 375 року фактично стали причиною занепаду Істріанона, хоча деякі історики і допускають, що після залишення одеського порту своїми засновниками в ньому якийсь час мешкали прабатьки слов’ян з тиверців, уличів асимільовані з аланами, уграми, болгарами і хозарами, яких вабили природі багатства затоки.

Пам'ятник морячці в одеському порту Пам'ятник морячці

І хоча на кілька століть порт пропадає з морських карт Європи, кочування по Причорномор’я печенігів і монголів ставить під сумнів абсолютну запустіння Одеси в той час.

Нові морські володарі з генуезьких італійських берегів, приваблені економічною торгівлею з кочівниками і безсумнівними зручностями порту, засновували тут десь в XIII столітті свою торгову факторію, що спеціалізувалася на рабах та зерні, що значилася в офіційних портоланах до XVI століття як Дженестра, хоча фактично з 1431 року землі перебували під владою Литовського королівства з правом довічного володіння родом Бучацький і носили ім’я Хаджибей.

Однак торгівельні вигоди порту як перевалочного пункту на шляху між Європою та Азією не давали спокою кримським ханам і османському султанові. Почастішалі XV столітті набіги закінчилися повним захопленням поселення в 1484 році першими за підтримки другого, хоча після завоювання фортеця залишилася перебувати в руїнах.

Військовий мол Одеського порту Військовий мол

В кінці XVIXVII порт, не дивлячись на безперервну боротьбу за ці землі між Польщею і українським козацтвом реально і документально продовжує перебувати під владою кримських татар, які хоч і не розвивали, але підтримували їх на належному рівні.

Лаври великого морського порту на початку XVIII століття забезпечив перехід влади над Хаджибеєм до Османської імперії, чому наочним доказом служить початок в 1765-ому будівництва фортеці Єні-Дунья, яка була покликана оберігати благополуччя вигідного комерційного морського проекту.

Однак вона так і не змогла захистити османський порт від захоплення Московською імперією під час чергової турецько-російської війни 1787 – 1791 років. На місці поселення за вказівкою Катерини II (1729 – 1796) було закладено місто-порт.

Новий мол в Одеському порту Одеський Новий мол

Саме зведення порту в 1794 році лягло на плечі начальника будівництва Хаджибейської фортеці Осипа Михайловича де Рибаса (1751 – 1800) за проектом Франца Петровича де Воллана (1752 – 1818), причому державна казна не шкодувала коштів на комерційний проект, що забезпечував їй доступ до міжнародної торгівлі.

Конкретно одеського порту не торкнулися перипетії павлівського часу, так що вже до 1801-ому йому належали лаври другого по вантажообігу, доходу і значущості після столичного імперії, що забезпечувалося торгівлею через нього з усім Середземномор’ям.

Багатство порту забезпечило стрімке зростання міста, чому немало сприяли його градоначальники, один з яких, Олександр Федорович Ланжерон (1763 – 1731), виклопотав для чорноморської перлини перший в імперії статус зони вільної торгівлі (порто-франко) з 15 серпня 1819 року. А за дев’ять років звідси рушив перший поштово-пасажирський пароплав “Одеса” для повідомлення з Кримським півостровом.

Вантажний причал одеському порту Вантажний причал

Гідним продовжувачем починань де Рибаса став новий генерал-губернатор краю Михайло Семенович Воронцов (1782 – 1856), який за чверть століття свого правління не тільки зв’язав місто з його годувальником знаменитими Потьомкінськими сходами, але і значно розвинув портову інфраструктуру за проектом інженера-гідротехніка Бориса Васильовича Фан-дер-Фліса (1762 – 1846), що забезпечило рекордні вантажообіги, що як і раніше поступалися лише столиці. За його ініціативою в 1833-ому було створено “Чорноморську товарисьтво пароплавів” з торгівельним флотом в три судна. Масштабна реконструкція, розпочата графом Воронцовим була закінчена лише через п’ять років після його від’їзду на Кавказ в якості головнокомандувача військами округу.

Під час Кримської війни 10 квітня 1854 років Одеса піддалася масованій атаці з моря силами союзників після інциденту на море і відмови видати всі, стоячі на рейді під російськими, французькою, англійською прапорами судна. Однак в той раз порт встояв, хоча велика частина міста лежала в руїнах.

Платонівський мол порту в Одесі Платонівський молв Одесі

Звичайно ж відновлення чорноморської Пальміри стало однією з першорядних завдань уряду, вже до 1857 року її морська перлина практично відновила свої позиції, чому доказом слугувало відкриття Російського товариства пароплавства і торгівлі, в реєстрі якого значилося дванадцять суден. Хоча на цьому роботи не припинилися – за проектом К. Гартлея були побудовані Карантинний (1866) і Новий (1874 – 1877) моли, на висоті шість метрів над причалами в 1872-му була зведена спеціальна чотирикілометрова залізнична естакада, будувалися пакгаузи безлічі приватних компаній.

Після більшовицького перевороту 1917-ого нова країна рад з подвоєною силою почала відвантажувати на експорт так необхідне Європі і Америці українське золото полів в обмін на нові технології і обладнання. Через Одесу пройшла велика частина того, що надалі стало Харківським тракторним.

Морський дзвін на молі Одеського порту Морський дзвін на молі порту

Московія знову поставила під удар Одесу під час Другої світової війни, в той час як порт став її справжнім порятунком – через нього доставлялося поповнення захисникам і провіант, через нього евакуювалися мирні, через нього відправлялися останні частини захисників на героїчну оборону Севастополя. Тоді ж був підірваний маяк, однак при всіх наявних пошкодженнях і мінування німцями всіх причалів сам порт уцілів.

Проведені відразу після закінчення бойових дій відновлювальні роботи дозволили одеському годувальнику прийняти перші судна вже в жовтні 1944 року.

В українському світі Одеський порт став найбільшим портом країни, що з кожним роком лише збільшує свій товарообіг, і головною морською туристичною Меккою чорноморського узбережжя.

Архітектура

Порт в Одеській бухті Порт в Одесі

Нинішній Одеської порт являє собою дев’ять кілометрів причалів, модернізований Морський вокзал, більше сотні плавучих кранів і буксирів, п’ятдесят п’ять причалів, розташованих на території площею 205,72га. Протяжність його причальної лінії 1,2км. параметри прийнятих суден: довжина – до 330м, ширина – до 40м, осадка – до 13м.

Обороти морських причалів дозволяють обслуговувати по 25 мільйонів сухих і рідких вантажів, а також пасажиропотік в 4 мільйони осіб на рік при доставці морським, річковим, залізничним і автотранспортом.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Одеська обл., м. Одеса, Одеса-Порт.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Тирасполь – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь). По місту вздовж вулиці Приморській, розташованої уздовж портівської території.

Громадським транспортом до Одеси, а потім громадським транспортом до Приморського бульвару, від якого по Потьомкінських сходах до порту.

Вікторія Шовчко

Переглянути розташування Одеський порт на мапі

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram