Що може бути прозаїчніше, ніж таке ординарна інженерна споруда як сходи для з’єднання двох різних за висотою частин міста. Але Одеса не була б сама собою якби не перетворила її на шостий за привабливістю архітектурний об’єкт подібного типу в старенькій Європі зі званням найбільшої в Україні.
Дві сотні сходинок (зараз на вісім менше, бо частина закочені в асфальт Приморської вулиці), десяток різних за кількістю сходинок прольотів, гранітні обладунки радянських часів і цікавий оптичний ефект (знизу не видно міжпролітних майданчиків, зверху – звуження маршу), а за сухої статистикою цифр криються нерозгадані таємниці і загадкові легенди, які перетворюють Потьомкінські сходи на один з найвідоміших символів України та головну браму міста.
За переказами це задоволення коштувало Чорноморської перлини нечувану суму – вісімсот тисяч рублів (деякі збільшують на чверть) і було подарунком предмету пушкінських обожнювання генерал-губернаторші краю Єлизаветі Ксаверіївні Воронцовій від її чоловіка Михайла Семеновича. Безглуздий і високовитратний проект почав розроблятися ще в середині 1820-х з повним облаштуванням Воронцова на бессарабських просторах, хоча кошти в крайовому бюджеті на графську примху знайшлися тільки десять років потому (ну справді, не з власної ж кишені платити за подарунки дружини).
При цьому пліткують, що десь під Потьомкінськими сходами проходить таємний тунель з графської резиденції прямо до Одеської затоки, який нібито було прорито за розпорядженням всесильного, але не безсмертного Михайла Семеновича, який в побоюваннях за власне здоров’я від «великої народної любові українців» готував собі і своєї благовірної безпечний шлях відходу з палацу до кораблів в порту.
При цьому місцева чутка наполегливо стверджує, що десь в надрах Воронцовського тунелю зберігаються незліченні багатства місцевих контрабандистів, зароблені під час порто-франко, а ще під сходами буцімто сховав награбоване «непосильною працею» знаменитий Мішка Япончик.
При цьому у саркастичних одеситів знайшлося своє пояснення грандіозності безглуздого проекту сходинок до моря – на їхню думку тільки по таких сходах бронзова статуя батька-засновника міста на їхній вершині могла спуститися до порту, щоб споглядати розмах результату справ рук своїх (звичайно жарт).