Відчайдушний спротив і героїзм жителів Кам’янця при захисті рідного міста не змогли запобігти поразці Речі Посполитої в черговий польсько-турецькій війні 1672 року, смерті Яна II Казимира і двадцяти семи рокам мусульманської окупації, але зате виторгували преференції у вигляді м’якої капітуляції, згідно якої не тільки все бажаючі могли безперешкодно покинути місто, але і взяти з собою своє майно. Крім того православні храми фактично залишалися недоторканими за угодою з союзником султана в тій війні Петром Дорошенком.
Не представляючи духовної цінності для мусульман християнські символи віри були викинуті на вулицю, а костели перетворені на мечеті – Петра і Павла стала головною на честь падишаха Магомета IV, а Домініканський – його коханої дружини Хасекі. Причому перший з них отримав високий мінарет, залишаючись на даний час єдиною в своєму роді християнською святинею з мусульманськими атрибутами.
Місцевий благочестивий домініканський монах Яцек перш ніж просити притулку у своїх братів у далекому Львові при соборі святої Євхаристії вирішив врятувати хоч малу дещицю християнських святинь – він зняв зі стіни святе розп’яття, коли згідно з легендою почув голос у себе за спиною, що тричі повторив: “Несеш сина, бери і мати”.
Звичайно ж свята людина відразу ж вгадав голос Богородиці, ось тільки її велика мармурова статуя біля однієї зі стін мала чималу вагу, яку проста людина не те що нести, навіть підняти не змогла би самотужки. Його сумніви вирішив все той же голос небес: “Якщо віриш, то по вірі тобі і буде дано”.
І не було більше сумнівів – Яцек узяв на руки статую як мале дитя і сам відніс до самого серця Галичини, а потім через двадцять сім років, після підписання Карловицького миру і повернення Кам’янця в лоно католицької церкви, повернув в той же спосіб.
Та історія давно бур’яном заросла, і ніхто на білому світі вже не скаже правда вона чи ні, хоча велінням уважного коменданта Кам’янець-Подільської фортеці Яна де Вітте цей сюжет місцевого фольклору знайшов своє матеріальне втілення у вигляді величної скульптури Богородиці і Яцека з її маленькою копією в руках на фасаді реконструйованого під його керуванням в XVIII сторіччя костелу Домініканського монастиря. Вони зараз так і вітають істинних вірян – монах-рятівник і врятована Цариця небесна на головному фасаді стародавньої католицької святині.