Історія

Кам’янець-Подільська фортеця (Antimurale Christianitas – форпост Християнства) була споруджена для захисту Турецького мосту, що є сполучним перешийком між Старим містом, укладеним в петлю річки, і «великою землею».

На підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в IX – XII ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення Галицько – Волинського князівства.

Дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі XII – XIII ст. А вже в 1240 році орди Батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу Джучі (Золотої Орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. У наслідку чого більш ніж на сторіччя Кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.

Після поразки татар при Синіх Водах у 1362 році від війська великого князя Литовського Ольгерда (літ. Algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – Олександру, Юрію, Борису, Костянтину і Федору. За правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали Кам’янцю «милостиню святого Петра».

У слідстві чвари між спадкоємцями після смерті Вітовта (літ. Vytautas 1350 – 1430), на тривалий час Кам’янець переходить у володіння Речі Посполитої (1434 – 1793), з невеликим тимчасовим проміжком входження до складу Османської імперії (1672 – 1699). У цей період фортеця набуває величезне стратегічне значення, стаючи центром польського воєводства і набуваючи статус королівського міста.

У період польського панування замок набуває свого закінченого вигляду завдяки численним модернізацій, головною з яких була перебудова замку в 1621 році під керівництвом інженера Теофіла Шомберга для пристосування його до артилерійської обороні.

Під час турецько – польської війни (1672 – 1676) 25 серпня 1672 після нетривалої облоги турки прийняли почесну капітуляцію Кам’янця, хоча і втратив дві вежі, з рук старости М. Потоцького.

Через 27 років Туреччина змушена була повернути Кам’янець Польщі згідно Карловицького мирного договору. З цього моменту фортеця втратила своє ключове релігійне значення для християнства, проте польська влада продовжувала підтримувати її в бойовій готовності, асигнуя кошти на її реконструкцію.

У 1793 році Кам’янець – Подільський офіційно було приєднано до Російської імперії, а в 1795 році став центром Подільської губернії.

Після закінчення російсько – турецької війни (1809 – 1812), коли кордони Росії значно розширилися на південь, Кам’янець – Подільська фортеця втратила своє оборонне значення і виступала в якості виправного закладу.

Перша світова війна знову нагадала фортеці про її військове призначення – в Кам’янці знаходився штаб Південно – Західного фронту Росії.

Під час Громадянської війни (1917 – 1923) у Кам’янці багаторазово змінювалася влада: українські націоналістичні, більшовицькі, німецько – австрійські війська змінювали один одного. На нетривалий термін (лютий 1919 – листопад 1920) Кам’янець – Подільський навіть став столицею України після того, як Директорія й уряд УНР капітулював з Києва.

У 1928 році Стара фортеця була оголошена державним історико – культурним заповідником.

Друга світова війна (1939 – 1945) завдала значної шкоди Кам’янецю в наслідок бомбардувань і запеклих боїв.

Зараз Національний історико – архітектурний заповідник «Кам’янець-Подільський» занесений до Списку пам’ятників світової культури спадщини ЮНЕСКО.

Архітектура

Завдяки неприступності, створеної спільним зусиллями людини і природи, за Кам’янець – Подільської фортецею з середньовіччя закріпилася репутація «побудованої рукою Бога». Природа подарувала фортеці високі прямовисні береги і широке русло Смотрича (завширшки до 250 м), а людина спорудила високі стіни з амбразурами і обладнала їх потужними знаряддями (10 гармат і 1 тарасниця).

Центральна частина фортеці, її ще називають Старий замок, складає замкнутий неправильний чотирикутник кріпосних стін площею 1,5 га з одинадцятьма вежами по периметру.

З півдня (ліворуч від входу в замок) бастіон захищають:

Папська вежа

Перша ліворуч від входу у фортецю гранчаста вежа була споруджена в 1505 – 1515 рр. на третю частину данини св. Петра, надіслану Папою Римським Юлієм II (лат. Iulius PP. II 1443 – 1513).

На початку XIX століття саме в цій вежі тричі був ув’язнений ватажок селянського руху Устим Кармелюк (1787 – 1835).

Особливістю вежі є її архітектура: 1 – 2 яруси в перерізі – квадрат, 3 – 4 – восьмигранник, 5 – циліндр.

Вежа Ковпак

Далі височить вежа Ковпак (конц XIV ст. – початок XVI ст.), яка побудована у формі циліндра з конусним дахом. Вона була значно модернізована у 1544 році, коли був укріплений фундамент, оштукатурені фасади, прохід всередині стін замінений на зовнішній з північного боку.

Під час турецько – польської війни (1672 – 1676) башта була значно зруйнована і до наших днів дійшла висотою лише 22 м.

Тенчинська вежа

Найменування цієї вежі, побудованої на початку XV століття, пов’язують з перебування в Кам’янці краківського каштеляна (адміністратор замку, що відповідає за його безпеку й нормальне функціонування) Яна Тенчинського ( – 1405).

Архітектурної особливістю Тенчинської вежі є її розташування – на три чверті поза межами Старого Замку – і п’ятий ярус, який, завдяки кронштейнам, на 0,9 м більше діаметру основної частини.

Для підвищення безпеки у XVIII з боку замку башта була засипана практично до четвертого ярусу, а зараз піднімається на 21 м.

Ляська вежа (Біла) (Кораб (ковчег) арцібіскупскій)

Четверта ліворуч від входу циліндрична чотирьох ярусна вежа (початок XV ст.) отримала свою назву за зберігання єпископських цінностей. Назва ж «Біла» пов’язане з фізичними властивостями цієї башти – в її кладці домінує білий колір.

Цікавою особливістю архітектурної вежі є напис над дерев’яними дверима на латині «Вірний друг більш рідкісний над фенікса».

Другий ярус Ляської башти у 1544 р. був значно видозмінений: обладнані внутрістенні сходи, стіни поштукатурені, бойовим залишився лише четвертий ярус. Зараз висота її складає 22,5 м.

З заходу (прямо від входу в замок) за оборону фортеці відповідають:

Денна башта

Найстаріша вежа (XII – XVI ст.), яка являє собою в периметрі прямокутник з безліччю бійниць.

Вона служила основним стратегічним спостережним пунктом замку, для чого на її вершині встановлювалася дерев’яна надбудова, і трампліном для доставки знарядь на верхній ярус Нової башти.

Основною архітектурною особливістю цієї башти є відсутність даху.

Нова вежа (Велика)

Прибудована із зовнішнього боку замку найбільша башта замку (1544), маючи в периметрі пятиграннік, була побудована за останнім на той час правилам оборонного мистецтва І. Претферсом для захисту основного спостережного пункту (Денний башти) і основного захисту замку з південного заходу, для чого під час бойових дій на неї закочували знаряддя.

25 серпня 1672 після підриву турками, під час турецько – польської війни (1672 – 1676), башта була сильно пошкоджена і оборона замку була здана.

Башта повністю знаходиться за межами фортеці і має з нею лише загальну стіну, що розширювало можливості маневрів у момент ведення бойових дій захисниками фортеці.

Західна башта

Мала західна вежа, покликана підсилити обороноздатність замку із заходу, була зведена І. Претферсом на ряду з Великою вежею. У тандемі вони забезпечували надійний захист однією з найслабших стін замку, що й обумовило їх практичне з’єднання, що становить практично ще одну зовнішню стіну.

З півночі (праворуч від входу в замок) підступи до фортеці захищають:

Чорна вежа (Нова Східна вежа)

На стіні башти латинський напис «1544, Боже, тобі єдиному хвала. Йов Претвеч, архітектор», що вказує значення цієї вежі, як останньою оборонної перешкоди при вході в замок. Символом цього є вмуровані в стіну два ядра.

За своє життя ця п’ятикутна башта з шатровим дахом побачила чимало битв, її не раз реставрували. Найбільш тяжкий шкоди вона зазнала 26 серпня 1672, коли в її надрах начальником замкової артилерії Геклінгом був підірваний пороховий склад на знак протесту проти капітуляції фортеці перед турками; жертвами стали 500 захисників фортеці.

Архітектурної особливістю башти є колодязь глибиною 40 м з дерев’яними колесами, діаметр яких становить 4,5 м, для підйому води.

Лянцкоронська башта

Циліндрична башта (початок XVI ст.), що знаходиться поруч з Чорною праворуч від входу в замок, була зведена на кошти Яна Ляського (1456 – 1531) – примаса Польщі (голова єпископів країни), про що свідчить його кам’яний герб «Кораб» на південному фасаді: корабель під вітрилами з єпископською митрою.

Спочатку башта була надбрамної – на першому ярусі через неї проходив шлях до Кам’янця, а другий ярус – з’єднував з Чорної вежею і мав вихід на стіни. Але після часткового руйнування вході турецької облоги 1672 була перебудована І. Претферсом.

Особливістю архітектури Лянцкоронської вежі є виступаючий верхній ярус з червоної цегли зі конусом-куполом, який значно поступається йому за діаметром . Зараз висота вежі становить 15 м.

Комендантська башта

Невелика сіра циліндрична башта (початок XVв.) з конусним дахом, яка вбудована в північну стіну і нависає над господарськими будівлями. Вона виступала в якості оглядового майданчика для начальника гарнізону, а бійниці призначалися для додаткового захисту дороги до міста.

При будівлі в першому ярусі башти був прохід, проте при більш пізніх реконструкціях стіни господарських будівель перекрили його. Зараз сполучення з вежею ведеться через середстінні сходи. Висота вежі над рівнем землі становить зараз 9 м.

Вежа Рожанка

На пам’ятній таблиці північно – східній вежі (третя праворуч від входу) написано «Башта Креслава, Біскупа Владиславський, який власними засобами закінчив будівництво замку 1505», що датує закінчення будівництва первісного кам’яного замку на кошти єпископа Креслава з Курозвенок у 1505 році.

Назва башти за однією з версій походить від українського слова «наріжна» (зовнішня), що обумовлено особливостями її будови: три чверті площі знаходяться за зовнішньою стіною замку.

Від башти був проведений тунель до Водної башти, інформація про який була лише у коменданта фортеці.

Високий шпиль над виступаючим п’ятим ярусом з червоної цегли – ось відмітна ознака цієї вежі.

Водяна вежа

Винесена за межі фортеці Водна башта служила основним джерелом води при облозі, чому сприяло її розташування – у каньйоні на березі р. Смотрич під прикриттям батарей фортеці.

Від башти був проведений тунель до башти Рожанка, інформація про який була лише у коменданта фортеці.

Північний і Південний бастіони

У XVII ст. для підвищення обороноздатності фортеці Т. Шомберг розробив, згідно з останніми досягненнями голландського фортифікаційного мистецтва, і втілив у життя проект Нової фортеці, що складається з Північного і Південного бастіонів. Оборонні споруди Нової фортеці складаються з системи укріплень, валів і ровів, які з’єднувалися зі Старим замком засобом підвісного мосту. Всередині валів розташовувалися приміщення військового призначення (казарми, склади).

Пізніше всередині Нової фортеці були споруджені південний (К. Дальке) і північну (С. Завадський) двори.

На теперішній час Нова фортеця збереглася набагато гірше Старої, що імовірно пов’язано з помилкою при проектуванні (її висота перевищувала висоту Старої фортеці тому її частково розібрали).

Боргова яма

У дворі Старої фортеці ліворуч від входу є цікавий об’єкт – боргова яма з муляжем боржника. У колишні часи в неї саджали злісних неплатників податків, а зараз кидають монетки, щоб ніколи не мати боргів.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Хмельницька область, м. Кам’янець-Подільський, вул. Замкова.

Фільми, в яких задіяний замок: «Щорс», «Співробітник ЧК», «Народжені бурею», «Комісар», «На війні, як на війні», «Стара Фортеця», «Устим Кармелюк», «Дев’ять життів Нестора Махно» . «Тарас Бульба», «Той, хто пройшов крізь вогонь», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Небезпечно для життя!», «Циганка Аза», «Яса», «Тато».

Посилання

• Нотатки мандрівника (з план-схемою). Кам’янець-Подільський
• Історичні факти. Підземні таємниці Кам’янця
• Конкурси. Українські чудеса
• Легенди. Білі хустинки
• Легенди. Златі кучері Аурініі
• Легенди. Кам’янецькі відьми
• Легенди. Народжений волею провидіння
• Легенди. Фортеця створена Аллахом
• Легенди. Ціна – невинна душа

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М20 (Житомир – Хмельницький – Чернівці), яка по місту проходить вулицею Леніна і проспектом Грушевського до повороту на вул. Князів Коріатовичів, що в Старому місті переходить у вул. Троїцьку, а потім у вул. Старобульварну. Або трасою Е85 (М19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до села Товсте, звідки по Р24 (Товсте – Кам’янець-Подільський) Орнінским шосе до вулиці Папаніна, яке виходить до Кам’янця-Подiльського замку .

Громадським транспортом по залізниці до Кам’янець – Подільського, а потім маршрутним таксі в Старе місто. Кінцева маршруток на вул. Старобульварній поруч з Замковим мостом, який виходить до Кам’янця-Подiльської фортеці.