Історія
Домініканський собор Львова
Літочислення своєї історії на галицькій землі католицький орден домініканців почав ще в ті давні часи, коли місто на жвавому торговельному шляху (відгалуженні Великого Шовкового) було невід’ємною складовою Галицько-Волинського князівства і лише починало своє становлення як майбутній великий культурного і релігійного центру Східної Європи (XIII сторіччя). Саме тоді тут з’являються перші монахи з іскрою світла Божого в руках і серце.
Перший же свій костел братство “псів господніх” у Львові одержало наприкінці XVI століття з утворенням римсько-католицького архієпископства, центром якого було місто Галич – храм на славу святої Євхаристії був зведений в безпосередній близькості від адміністративного центру міста (сусідній квартал) в характерному для того часу готичному стилі.
Однак через лічені десятиліття перша будівля костелу домініканців була спалена жахливою пожежею 1407 року, що поглинула весь центр старого Львова. Його відновленням перейнявся львівський архітектор Микола Чех, який, до того ж, був одним з фінансових гарантів благополучного завершення храму. Саме завдяки йому католицька святиня і придбала класичний готичний стиль в оформленні зовнішніх і внутрішніх фасадів.
Дзвіниця Домініканського собору Львова
Поруч же з храмом поступово формується і монастирський комплекс, який по мірі збільшення рядів братства поповнюється все новими будівлями різного призначення, але відмінність в часі зведення вносить дисбаланс в загальну гармонію. Ось чому в 1556 році була почата його масштабна реконструкція, що захопила весь периметр храмових споруд. Розтягнувшись більш ніж на сімдесят років своє закінчення вона відзначалося лише в 1621-ому.
Руйнівний вплив часу та вогняного смерчу пожеж наступних трьох століть призвели домініканський костел святої Євхаристії на початку XVIII століття в настільки поганий стан, що було прийнято рішення про його розбирання та закладку на колишньому місці нового храму. Фундатором будівництва, розпочатого в 1745 році, став видатний політичний і військовий діяч Речі Посполитої, під скіпетром якої вже три століття знаходився Львів, Юзеф Потоцький (1673 – 1751). Саме йому слід віддати належне за вибір майстрів, що подарували місту чудо в стилі бароко: проектував майбутній собор Ян де Вітте, керував зведенням – Мартін Урбанек, а оформленням займався Фиссингер.
Купол львівського Домініканського собору
І хоча до 1764 в цілому домініканський храм був закінчений, але у зв’язку з наслідками пожеж 1766 і 1678 років роботи довелося відновити, щоб повернути йому спочатку спроектований вигляд.
Гармонійно вписалася в раніше споруджений комплекс дзвіниця за проектом відомого польського архітектора Юліана Захарійовича (1837 – 1898), яка в 1865 році надала храму завершення риси разом з ліхтарем на куполі майбутнього собору (споруджений в 1895 році).
З початку ХХ століття у долі костелу у зв’язку з поважностю віку настає епоха перманентних реставрацій (найбільші з яких 1905 – 1914 і 1956 – 1958 років) і тимчасового занепаду як релігійного центру – за підсумками Другої світової, опинившись у складі Радянського Союзу з його антирелігійної політикою, храм був закритий, а в його стінах розташувався Музей релігії та атеїзму з маятником Фуко (як головним символом нової влади).
Комплекс Домініканського собору
І тільки з поверненням до своїх духовних коренів на зорі нового II тисячоліття, львівська греко-католицька громада змогла залучити Домініканський собор у своє розпорядження. Музейна ж колекція перемістилася в один з його монастирських корпусів. З тих пір храм вже ніколи не закривав свої двері перед вірянами несучи світло надії і тепла в їх душі.
Архітектура
За канонами західноєвропейського храмового зодчества, де в основі периметра (на відміну від інших споруд такого типу) закладений еліпс, костел святої Євхаристії Львова являє собою витягнутий хрест з двома каплицями з боків. Вінчає споруду величезний еліптичний купол на високому світловому барабані в оточенні силуетів святих, які прихильно поглядають на цей світ, зримо посилюючи латинський напис напівкруглого фронтону на колонах іонічного ордера порталу центрального входу “Єдиному Богу – честь і хвала” і зображення пса з факелом на біблії (орден ніс іскру Божу і захищав її від зовнішніх посягань).
Портал центрального входу костелу святої Євхаристії Львова
Внутрішнє ж оздоблення храму рясніє пишним ліпним відтіненим золотом декором в бароковому стилі, який обплітає галереї і лоджії, що спираються на колони по периметру еліпсного простору. Родзинкою ж інтер’єру служать вісімнадцять дерев’яних покритих золотом скульптур святих і різьблений вівтар із застиглими в часі фігурами святих Петра, Павла, Луки та Іоанна Хрестителя, що оберігають хрест 1397 створення.
З північного заходу до основного об’єму храму примикає добудована в пізніший час чотириярусна дзвіниця виконана в тому ж архітектурному рішенні, що і сам домініканський костел, а північну частину замикає триповерховий прямокутник монастирських корпусів з двома внутрішніми двориками і коридорним плануванням під склепінчастими перекриттями.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Музейна, 1.
Посилання
- Геральдика. Герб Потоцьких Пилява
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) або М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) або М11 (Пшемишль – Городок – Львів) або М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) або М12 (Тернопіль – Львів) до львівської об’їзної. По місту: вул. Богдана Хмельницького – вул. Липинського – пр. В’ячеслава Чорновола – пр. Свободи – вул. Братів Рогатинців – вул. Івана Федорова, на якій розташована Музейна площа з костелом святої Євхаристії.
Громадським транспортом до вокзалів Львова, а потім – в центр (орієнтир – пл. Ринок), звідки по вул. Руській 5 хвилин ходу до Домініканського собору.