Історія
Ідея будівництва власного дерев’яного православного дива в самому серці села Новотроїцьке існувала десь з початку другої половини XIX століття, але рішення як завжди впиралося в прозаїчне питання браку фінансування, яке однієї прекрасної миті було вирішено, як повідомляють літературні джерела, завдяки Я.І. Древицькому.
Тому тріумф освячення нового храму мав місце бути вже 1893 року, що стало справжньою великою радістю для вірян селищ округи, зарахованих до його парафії (Новопустинки, Жовте, Новооленівка, Нововасилівка). При цьому знаходиться він фактично на території плебанії місцевого свяченика.
З причини нечисленності і бідності парафії школа при ньому так і не була організована, не дивлячись на активне опікування православною церквою в цілому питаннями освіти на рубежі XIX – ХХ століть. Це компенсувалося відкриттям чотирьох земських початкових навчальних закладів за рахунок місцевих органів управління. Не виправило ситуацію і поступове зростання чисельності парафіян, яких у передвоєнному 1913-ому нарахувалося вже близько двох тисяч.
При цьому досить скромний Свято-Вознесенський храм перед початком кривавих подій розпаду імперії утримував двох священиків, причому двоє дітей одного з них за напівцерковне вчилися, та псаломщика. При цьому церковний капітал становив близько двох з чвертю тисяч при доходах близько тисячі шестисот рублів на рік.
Як не дивно ця тендітна, загублена в північній глибинці донецького краю святиня вистояла в роки тотального безбожництва, агресивно нав’язуваного більшовиками, хоча радянська влада практично на протязі всього міжвоєнного періоду ХХ століття намагалася позбавити парафію релігійної будівлі під різними приводами – то відсутність місця для проведення дозвілля місцевих жителів, то термінове розміщення військового контингенту.
Протистояти Вознесенська церква не змогла лише німецьким окупаційним військам, які захопили Новотроїцьке восени 1941-ого, фактично перетворивши її на барак для військовополонених. В якості його вона існувала півтора роки до звільнення в лютому 1943-ому.
Після закінчення Другої світової війни Новотроїцька парафія змогла повернути собі практично непостраждалу святиню (якщо не брати до уваги зруйновану дзвіницю і втрачені дзвони). Богослужіння тут поновилися вже в 1945 році, щоб слова ревної молитви більше не переставали звучати в цих стінах ніколи.
Після здобуття Україною незалежності і падіння атеїстичних заборон рад почалося поступове відродження храму до первісного, десь вдосконаленому образі – покрівлю замінили металочерепицею, вікна – на металопластик, а 13 червня 2018-ому нарешті зайняли своє законне місце на новій дзвіниці освячені протоієреєм Покровського округу Олександром Кондратюком дзвони.
Архітектура
Вознесенський храм з набраних дощок в плані являє собою подібну православному хресту будівлю з двома різницями по боках трансепту. Розташований він у самому центрі села на своєрідному трикутному острівці культури і духовності над річкою Солоною.
Його зовнішній декор обумовлений псевдоруським стилем храмового зодчества в аскетичному його прояві: різьблені фільонки фронтонів, лобовий карниз і верхня частина лиштви витягнутих аркових вікон, кутові лопатки з перехопленнями, підвіконні ширінки, святий лик на фронтоні ганку центрального входу. З внутрішнього оздоблення варто відзначити триярусний вівтар з центральною іконою Вознесіння Господнього.
Пам’ятки
Однією з сакральних святинь Новотроїцького храму є могила ігумена Давида Нелюбова (1902 – 1992) з його портретом та лаконічною біографічною довідкою на чорному мармурі, завжди доглянута і прикрашена квітами. Фактично лише його стараннями через молитву і зцілення в період з 1976-ого віряне округи не втратили духовного світла, завжди знаходячи притулок, духовну і матеріальну їжу в маленькому притулку, який настоятель організував на території парафії.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., с. Новотроїцьке,
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М04 (Е50) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпро – Донецьк) до Покровська, а далі по Т0515 (Константинополь – Покровськ – Добропілля – Новодонецьке – Олександрівка) до повороту на Новотроїцьке. У селі на розвилці поворот ліворуч. Далі прямувати один квартал до храму.
Громадським транспортом до Покровська, а потім – приміським до зупинки в Новотроїцькому, яка розташована в одному кварталі від місцевої Вознесенської церкви.