Історія

Стародавнє місто Русі-України мабуть і не пригадає, коли на його теренах вперше з’явився католицький храм. Перші письмові згадки прj дерев’яний костел як новозведений на цьому місті відносяться до 1749 року, хоча уточнюється, що побудований він був на місці старої парафіяльної церкви спаленої напередодні гайдамаками. Фундатором робіт виступав тодішній володар міста Францішек Селезій Потоцький (1700 – 1772).

Однак і цій будівлі часу існування відведено було лише два десятиліття – Коліївщина 1768 – 1769 років знищила католицький храм разом із польським осередком міста. А вже за три роки Францішек Селезій почав масштабну відбудову його в камені за проектом архітектора Томаша Етлінгера, але смерть стала на заваді, і роботи завмерли ледь почавшись.

Спадкоємця графа, сина Станіслава Щесного Потоцького (1751 – 1805), мало хвилювали релігійні питання, тому будівництво костелу за його правління так і не відновлювалося, в Умани у господаря був інший інтерес, який зробив йому і місту ім’я в віках – Софіївка. Саме на парк граф не жалкував часу і грошей.

Успенським собором належало чекати аж до переходу уманських маєтностей у спадок Олександру Потоцькому (1798- 1868) після смерті матері, тієї самої знаменитої Софії Вітт-Потоцької, в 1822-ому. Новий господар починає активний розвиток та розбудову Умані не жалкуючи коштів, тому, не дивлячись на утиски з боку окупаційної московської царської влади, вже за чотири роки католицька святиня значиться в документах як побудована. Освячення її провів 26 квітня 1826 року луцько-житомирський єпископ Каспер Боровський (1802 – 1885)

Століття процвітання костелу в обрамленні біломармурових статуй та надгробків поховань вельможних панів закінчилося із озброєним захопленням українських земель в 1919 году радянським люмпеном, який спочатку виніс все найцінніше з храму, а потім, після півтора десятиліття цькувань і переслідувань значно поріділої громади, червоні атеїсти в 1934-ому його взагалі зачинили.

А за два роки католицька релігійна споруда волею тодішньої влади перетворилася на виставковий зал Соціально-історичного музею Уманської округи, в якому були представлені художні роботи Строцці, Матейка, Рібейри, Рембрандта, а також унікальні колекції порцеляни, меблів та скульптури.

Майже повністю знищена за часів німецької окупації розв’язаної Москвою та нацистською Німеччиною Другої світової війни 1939 – 1945 років колекція на якийсь час зробила будівлю Успенського костелу безхазяйним, що дало змогу використовувати його в якості складських приміщень уманського управління змішаної торгівлі.

Лише в 1967-ому група ентузіастів за підтримки місцевого краєзнавчого музею звернулася до радянських можновладців по дозвіл на розміщення в стінах пам’ятника архітектури і домінанти старого міста картинної галереї, до речі першої в області. В створенні експозиції активно прийняли участь Полтавський, Лублінський,Черкаський, Київський музеї та Феодосійська галерея, загалом передавши з власних фондів до шестисот витворів західного і східного мистецтва.

Переживши розвал чергової московської на цей раз радянської імперії в 1991-ому та перші непрості роки відновлення українського суверенітету, картинна галерея в якості відділення Уманського краєзнавчого стала володаркою великої колекції з більш ніж десять тисяч експонатів з різних куточків світу, різних майстрів та стилів виконання.

А з 1995-ого в католицькому соборі Успіння пресвятої Богородиці поновилися богослужіння, які і зараз проходять по кілька разів на тиждень. Так на зараз релігія та культура вже котре десятиліття мирно співіснують під одним дахом як гімн творенню та людській толерантності задля світлого майбутнього.

Архітектура

Успенський костел представляє собою класичну цегляну тиньковану прямокутну тринавову восьмистовпну базиліку з чотириколонним портиком тосканського ордеру на сходинковому стилобаті центрального входу зі сходу та напівкруглою апсидою і симетричними прямокутними ризницями із заходу під двосхилим дахом, що розташована на центральній міській площі на пагорбі, що робить його візуальною домінантою навколишньої забудови.

Споруда в стилі пізньої класиці з нехарактерним входом із сходу прикрашена широкими лопатками французького русту з вікнами-«розами», широким фризом з тригліфами, профільованими карнизами на модильйонах, арковими вікнами бокових фасадів в обрамлені архівольтів з підвіконнями на кронштейнах, трикутним в фільонках на модильйонах центральним тимпаном, який підкреслює сходинковий декоративний фронтон.

Внутрішній інтер’єр сконцентрований навколо восьми пілонів, що несуть всю вагу масивного антаблементу, на якому покояться напівциркульні склепіння нав з переходом в конху апсиди центральної з них. Пілони з’єднують між собою напівкруглі арки та прикрашають напівколони іонічного ордеру, а фриз відтіняє рослинний орнамент.

Музей

Музейна художня колекція різноманітна за напрямками, але основні напрямки експозиції включають витвори представників західноєвропейської школи XIX — початку XX, українських митців того ж періоду та сучасних творців України. Серед найвідоміших авторів значаться прізвища Буша, Рейхана, Беццуолі, Черняховського, Задорожнього, Григор’єва, Греза, Головка.

Окрім того в колекції зберігається чимало чудових представників образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, а також витончених предметів побуту та меблів в тому числі країн Сходу (Японія, Індія, Індонезія, Китай).

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Черкаська обл., м. Умань, вул. Коломенська, 2.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М12 (Стрий – Тернопіль — Хмельницький — Вінниця — Кропивницький – Знам’янка) або М05 (Київ – Одеса). В місті по вулицях: Інтернаціональна – Київська – Тищенка – Європейська – Небесної Сотні – Визволителів до площі Свободи, поруч із якою розташований Успенський костел.

Громадським транспортом до Умані, а потім – міським до головної Соборної площі, де наразі знаходиться Уманська картинна галерея.