Історія
Досі залишається загадкою коли саме та за яких обставин ця земельна ділянка в самому центрі вінницького Середмістя опинилася в руках австро-угорських підданих Прунмаєрів, але станом на останню чверть ХІХ століття тут знаходився їхній дерев’яний будинок, який поступово приходив в занепад і згідно генерального плану забудови міста від 1839-ого мав бути перемурованим.
Згідно цього припису 6 березня 1897 року господиня, якою на той момент виступала громадянка Австро-Угорської імперії Євгенія Францівна Прунмаєр, подала клопотання до міської думи на дозвіл для здійснення будівельних робіт. Тим паче, що за її дорученням проект перебудови вже був виконаний інженером Олексієм Волковим.
На двох верхніх поверхах розкішної нової фешенебельної неоренесансної споруди після закінчення робіт наприкінці цього ж 1897 року відчинив свої двері перед відвідувачами Вінниці готель Франція, а нижні – орендувала годинникова крамниця Вайденберга разом із розташованим поруч розкішним рестораном. що славився великим різномаїттям блюд.
Чито справи господині йшли не дуже вдало, чи просто набридли постійні клопоти, але через п’ять років вона віддає в оренду всю будівлю тоді ще Поштовою, а нині Соборною 34, місцевому підприємцеві Теофілу Янковському. Честь відкриття вишуканої цукерні на першому поверсі належить саме йому. Причому новому господареві готелю з-за бюрократичних процедур так і не вдалося перейменувати готель з «Франції», тому він просто додав до вивіски своє ім’я.
Янковський так і лишається готельєром Франції навіть після кончини господині будівлі та переходу у спадок її дітям Альфреду та Марії Карловичів Прунмаєр в 1910-ому, перший з яких значився інженером, а друга – членом правління Вінницького благодійного товариства. Але тривати благоденству лишалося не довго…
Розв’язана Москвою Перша світова війка 1914 – 1918 років поховала під своїми руїнами імперію Романових, а на її руїни із зброєю в руках увірвався червоний люмпен, який захопив українські терени і встановив диктатуру пролетаріату в 1920-ому – будівля зазнала значного перепланування двох верхніх поверхів при пристосуванні під житлові потреби «нових громадян» країни рад. Перший так і залишився в сфері громадського харчування.
Будівлі пощастило встояти у другій хвилі протистояння Московії із світом ХХ століття, коли імперські амбіції у поєднанні з німецьким шовінізмом народили Другу світову війну 1939 – 1945 років. У повоєнні часи другий та третій поверхи ренесансної перлини пристосували під онкологічний диспансер, а перший – так і займав заклад громадського харчування (їдальня, пиріжкова, закусочна).
З таким розподіленням ролей будівля, за радянських часів так і не реконструйована, лишалася до повернення української незалежності з його легітимізацією приватної власністі. Змінивши кілька власників, які на першому поверсі так і утримували кафетерій, знаний як «Вогник». Але загальний стан споруди з кожним роком погіршувався все більше.
Нарешті на початку 2010-х справа дійшла до оцінки реальності – ремонт споруди експерти визнали не доцільним, тому було прийняте рішення зберегти центральний фасад пам’ятника архітектури в новозбудованій конструкції. Роботи по втіленню проекту в життя тривали до 2013 року, а після закінчення готель Франція знов відчинив свої двері перед гостями Вінниці, яких гостинно вітає бронзовий пам’ятник самої пані Прунмаєр перед входом.
Архітектура
На зараз триповерхова з мансардним дахом готельна будівля декілька виступає за червону лінію забудови кварталу головної міської вулиці. Він має прямокутний периметр з прибудовою з північного фасаду, від первинної споруди якого лишився лише центральний фасад в стилі неоренесансу з двома входами та балконами за кованими ґратами.
Колись перший ярус головної домінанти Франції був прикрашений вишуканим французьким рустом та арковим центральним входом зараз повністю залицьований сучасною гранітною плиткою. Простір же верхніх членований пілястрами доричного ордеру з призматичним рустом високого стилобату та ширинками з рослинними гірляндами і левовими маскаронами в полі ствола, а горизонтально – між’ярусними та лобовим на витончених модильйонах карнизами, широким фризом з гірляндами та пояском, що відділяє підвіконний простір з таким ж рослинним орнаментом. З іншого варто зазначити масивні трикутні сандрики з декором в тимпанах і архітравах, та жіночий маскарон над центральним входом.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 34.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький), а потім, не виїжджаючи на об’їзну, по Соборній до готелю Франція.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім – по вулиці Соборній до будинку № 34 (зупинка «Майдан Незалежності»), поруч із якою розташовується реконструйована готельна будівля.