Садиба Вілінського в Вінниці

Історія

Вінницька садиба Вілінського Садиба Вілінського в Вінниці

Честь вважатися творцем цієї унікальної, як для старої вінницької міської забудови, архітектурної перлини в стилі українського модерну належить місцевому лікареві Казиміру Вілінському, коштом якого в 1909 – 1912 році поміж старих будівель зведено новий особняк його приватної садиби поруч із мальовничим Олександрійським парком.

Однак спокійному життю окупованих Московією українських земель швидко настав край разом із втручанням імперії Романових у Першу світову війну, яка привела із собою руйнування старого світоустрою. Саме вона загальмувала справу створення місцевого краєзнавчого музею, ідея якого народилася ще на початку ХХ століття в рамках концепції розвитку місцевих ремесел та виробництв через призму наявних попиту та пропозиції.

Барельєф "Полювання Діани" на фасаді будинку Вілінського Барельєф "Полювання Діани"

Кілька років поневірянь, і будинок Вілінського за пропозиції його тодішнього господаря, вчителя малювання Вінницького реального училища В’ячеслава Федіровича Коренєва (1868 – 1928), який був одним з ініціаторів створення музею, на декілька років дає прихисток новоствореній колекції місцевих раритетів. Після каталогізації та облаштування в травні 1919 року хранитель історії відчиняє свої двері на другому поверсі будівлі за сучасною адресою Грушевського №30 перед своїми першими відвідувачами.

Під керівництвом Коренєва як директора з радянською окупацією 1920-ого починається швидке наповнення музейних фондів предметами побуту та приватних колекцій реквізованого приватного майна всіх верств населення, що спонукає владу шукати для зберігача історичних цінностей нові більш просторі приміщення.

Спустілі стіни музейної резиденції в самому центрі старого міста передали в 1920-ому на баланс військового відомства для розміщення керівництва підрозділів. В період інтербелуму в тому числі тут квартирував командир 17-ого стрілецького корпусу червоної армії Ян Фабріціус (1877 – 1929).

Комплекс колишньої садиби Вілінського в Вінниці Комплекс садиби лікаря Вілінського

Чудом переживши Другу світову війну садиба Вілінського в 1960-ому військовим відомством була передана в розпорядження 43-ої ракетної армії з місцем базування штаба в Вінниці, її прилаштували під готель для військовослужбовців, які навідувалися по службовій необхідності до міста. В такому статусі будівля зустріла відновлення української незалежності 1991 року.

В важкі 1990-ті, коли керівництво України на чолі з породженими комуністичним режимом президентами почало планомірний розвал армії, будівля опинилася в приватних руках з переобладнанням згодом пам’ятки архітектури місцевого значення під прибутковий заклад з рестораном. Можливо саме завдяки цьому раритетний зовнішній фасад і було збережено, хоча в 2018-ому власники частково приховали його від сторонніх очей, обговоривши з боку Європейської площі негармонічною прибудовою закритої тераси.

Архітектура

Прикраси верхнього ярусу будинку Вілінського Прикраси верхнього ярусу будинку по Грушевського 30

Двоповерхова цегляна з частковим тинькуванням центральна споруда садиби Вілінського представляє собою складнопрофільний периметр (прямокутник що наближається до квадрату з прибудовами) з асиметричним прикрашеним двома ризалітами центральним фасадом в стилі українського модерну, яка добре зберігла всі свої ліпні та ковані малі архітектурні акценти.

Витягнуті прямокутники віконних прорізів зі шропсами, напівкрита тераса з колонами доричного ордера, що підтримують невеличкий балкон на кованими гратами, парний колонний портик центрального входу з н-подібним фронтоном, зтрієні слухові ніші з підвіконням на витончених кронштейнах, високі квадратні тумби ризалітів з кованими скульптурами, мозаїчні вставки плитки створюють унікальний архітектурний абрис, вишуканості якому додають таблички з меандрним та рослинним орнаментом. Головна прикраса – велике барельєфне панно «Полювання Діани» на правому ризаліті.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Грушевського, 30.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль), містом по Немирівському шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст по вул. Соборній або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький), а потім по Хмельницькому шосе – вул. Соборної. Далі по вулиці Миколи Оводова до пішохідної зони Європейської площі, в північній частині якої знаходиться садиба Вілінського.

Громадським транспортом до Вінниці, а потім маршрутними таксі до площі Незалежності, а далі – квартал пішки по Оводова до Європейської площі з пам’яткою архітектури в північній частині.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті