Історія
Ім’я творця цієї унікальної, як для Вінниці, архітектурної перлини історія так досі і зберігає під покровом таємниці, відкривши дослідникам лише замовника проекту – місцевого поліцмейстера кінця XIX століття Райгнерца. Саме на приналежній останньому земельній ділянці за власний кошт в той час тут був збудований двоповерховий будинок з внутрішнім двориком в венеціанському стилі.
А декілька років по тому господареві спало на думку декілька збільшити свою резиденцію за допомогою прибудови з боку двору двоповерхового флігелю, який візуально усамітнював би садибу зі сходу, що зробило б її, окрім іншого, більш затишною. Розробка узлагодженого із існуючою спорудою проекту була доручена архітекторові В. Краузе, а роботи по його перетворення на матеріальний об’єкт закінчені в 1902-ому.
В житловій приватній власності будівля лишалася до остаточної радянської окупації 1920 року, яка прийшла на українські землі як наслідок більшовицького перевороту та зради союзників Української держави. Більшовики законодавчо привласнили всю приватну власність на окупованих територіях, і будинок за нинішньою адресою Миколи Оводова 12 не став виключенням.
Комуністична партія пристосувала садибу під житло для нових громадян країни рад, розділивши на чисельні окремі кімнати, що фактично перетворило його на комунальну квартиру із зручностями загального користування, в якості якої будівля існувала довгі десятиліття.
Лише через роки після Другої світової війни щасливо встоялій будівлі було надано більш-менш сучасного вигляду з нормальними квартирами, кожна з яких мала сучасні зручності, при цьому зберігши таку собі претензію розкіш в якості власного ізольованого внутрішнього дворика. Вона так і лишилася в житловому фонді попри розвал союзу, з тією різницею, що після повернення української незалежності мешканці стали власниками свого житла та отримали всі притаманні цьому статусу привілеї.
Архітектура
Побудований на одній із затишних вінницьких вулиць в парі кварталів від старого міського центру комплекс садиби поліцмейстера представляє собою складнопрофільний цегляний тинькований двоповерховий периметр витягнутий всередину двору з головним фасадом вздовж червоної лінії міської забудови з відродженим від неї внутрішнім двориком одноповерховим флігілем-прибудовою з прямокутником входу за кованими ґратами. Його сплановано на венеціанський манер з домінуванням необарокко.
Доволі стримане при увазі до акцентів архітектурне оздоблення споруди складають вузький французький руст пілястрів коринфського ордеру, аркові ніші в профільованих із замковим каменем архівольтах на імпостах-брівках сусідніх вікон та без оних, ширинки підвіконного простору, ризаліти фасадів з фронтонами в профільованих фільонках, неширокий фриз, кругле слухове вікно дворового фасаду. Родзинкою слугують ліпні елементи: фігурні модильйони з листям аканту, рокайль з жіночим маскароном, гірлянди фризу та розетки.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, 12.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті головною (в тому числі вул. Соборною), далі Театральна – Магістратська – Миколи Оводова 12.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім по вулиці Соборній до Майдану Незалежності, від якого по вул. Миколи Оводова до садиби Райгнерца.