Історія
Історичний шлях будівлі за нинішньою адресою Соборна 94 починався з невеличких приміщень приватної оселі священника Якубовича на Театральній (нині Миколи Оводова) в далекому 1900 році, коли у Вінниці почала діяти Перша жіноча гімназія утворена на прохання міської думи з найвищого дозволу імператора окупаційної московської влади. Причому утримання навчального закладу передбачалося за рахунок міністерства освіти.
Активна підтримка місцевої влади, яка за власний кошт придбала земельну ділянку між Хлібною площею та католицьким цвинтарем та оперативність роботи нового міського архітектора Григорія Артинова (1960 – 1919) дозволили вже два роки потому святкувати єдиній на Поділлі жіночій гімназії новосілля в новозбудованому двоповерховому комплексі на головній міській вулиці.
Першим очільником освітнього закладу став статський радник, випускник Московського імператорського технічного училища Петро Олександрович Турчанінов, який викладав своїм підопічним математику. Загалом на початковому етапі свого існування гімназія існувала як чотирикласна плюс додатковий підготовчий, а згодом – було відкрито ще два старших класи для забезпечення випускницям атестату про повну середню освіту.
В 1905 році при світочі знань був відкритий педагогічний музей, а ще через п’ять років на кошти земства він отримав восьмий (педагогічний) клас задля розширення можливостей для його випускниць влаштуватися в житті – по закінченні вони отримували можливість домашнього вчителювання, а відмінниці ще й звання «домашня учителька-наставниця».
Розв’язана Москвою Перша світова війна 1914 – 1918 років спровокувала більшовицький переворот, за яким крокували руїна та фактична зупинка навчального процесу на всіх українських теренах. Оновлення державного суверенітету привели в спустілі стіні освітнього закладу в 1919-ому відомства уряду Директорії Української народної республіки (Міністерство фінансів, Державний банк, Департамент державної скарбниці, кредитна та загальна канцелярії).
Після збройного захоплення влади більшовиками, колишня жіноча гімназія в 1920-ому стала притулком для вінницької трудової школи №2, а за рік до неї приєдналися акушерська школа, фармацевтичний технікум та курси медичного персоналу, які проводили свій навчальний процес у другу зміну.
Бойові дії розв’язаної Москвою – Берліном Другої світової війни та німецька окупація на три роки перетворили шкільні класи на казарми 109-й шуцманшафтбатальйону, комендатуру міської поліції та її карний відділ.
У повоєнний час школа повернулася в рідні пенати лише в 1950-ому після масштабної реконструкції з надбудовою третього поверху за зміною кутового ризаліту з порталом центрального входу за проектом архітектора А. Крейчі. З тієї пори вона безроздільно панує в цих стінах, повернувши свій гімназичній статус після здобуття української незалежності 1991 року.
Архітектура
Величний кутовий цегляний тинькований по центральному фасаду г- подібний периметр з двома ризалітами по скошеному куту (масивний зовнішній та внутрішній більш скромний за розмірами) являє собою типового представника класичної архітектури початку ХХ століття, який навіть після своєї надбудови не втратив характерних рис (два верхніх яруси приведені у повну відповідність).
Архітектурний декор, що складається з широкого французького русту першого ярусу, двоярусних пілястрів доричного ордеру з тригліфами та без в капітелі – другого та третього, верхньої лиштви із замковим каменем віконних прорізів, між’ярусного та лобового профільованих карнизів та тумб парапету, гармонізує крила будівлі (західне на високому цоколі).
Окремої уваги заслуговую центральний ризаліт із двошаровими пілястрами коринфського ордеру та скругленими кутами, який нині прикрашають легкі балюстради балкону на три вікна другого ярусу та парапету на даху по боках від тимпану в фільонках, вузький фриз. Хоча після модернізації він втратив свою виразність у вигляді пологої величезної віконної арки другого поверху.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 94.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 Вінниця – Немирів – Ямпіль, а потім по Немирівському шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст по вул. Соборної або по трасі Е50 (М12) Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький, а потім Хмельницьким шосе по Соборної, на куту якої з вул. Хлібною міститься будівля колишньої жіночої гімназії.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським, що прямує по Соборній до зупинки «Вулиця Театральна».