Будинок Кумбарі в Вінниці

Історія

Вінницький будинок Кумбарі Будинок Кумбарі в Вінниці

Грецька війна за незалежність першої половини ХІХ століття привела на українські терени чимало синів Еллади, які сподівалися пов’язати своє майбутнє з країною, де європейські цінності просвіти, толерантності, прогресу та миру завжди ставилися на чільне місце. Одним з їхніх осередків стала мультикультурна Одеса за свою схожість природно-кліматичних та економічних умов з батьківщиною, однією з чисельних земель переселенців стали магнати Кумбарі.

Причому сфера інтересів надзаможньої грецької родини не обмежувалася однією лише перлиною Чорного моря. Через кілька десятиліть в реєстрі їхнього майна значилися великі земельні наділи із селами по всій Україні, особняки в різних містах, чисельні підприємства та участь в різноманітних соціальних проектах (зокрема спорудження перших водогонів).

Наприкінці ХІХ століття тоді ще провінційна Вінниця стає одним з предметів цікавості купця першої гільдії Олександра Кленатовича Кумбарі завдяки виставленому на відкриті торги місцевому маєтку графині Сантуан (уродженої Катерини Петрівни Голіциної) вздовж русла Південного Бугу та старого шляху на Літин та Стрижавку на північній околиці міста.

Кутовий еркер вінницького будинку Кумбарі Кутовий еркер будинку Кумбарі

Лот складався із земельної ділянки площею 4,6га та комплексу старих дерев’яних житлових та господарських будиночків. Тому цікавість у потенційних інвесторів він викликав виключно у стратегічному плані, як перспективне місце розширення міської забудови та єднальної поромної ланки із Замостям, яке вподобали для спорудження своїх виробничих потужностей тогочасні сучасні ділки після прокладки залізничної гілки Київ – Одеса (1873).

Фінансові можливості та напір Олександра Клеантовича дозволили йому придбати маєток Сантуан одним лотом в 1894-ому, що викликало обурення та довгий судовий процес з Вінницькою міською адміністрацією, який він через три роки тяжб та дебатів частково програв змушений поступитися вузькою смугою землі від центру до річкової переправи магістрату (що поділило його земельну ділянку навпіл) та вздовж берегу, де пролягала стародавня вулиця Набережна

Після отримання судової постанови (друга половина 1890-х) пан Кумбарі починає будівництво власного цегляного двоповерхового будинку за проектом імовірно архітектора В. Краузе саме на розі з міською землею для підкреслення свого домінуючого положення, бо нова споруда фактично нависала над вулички до поромної переправи з її гранітними сходами.

Південний фасад будинку Кумбарі в Вінниці Південний фасад вінницького будинку Кумбарі

Після встановлення на окупованій українській землі в 1920 році диктатури пролетаріату вся приватна власність на підконтрольних червоним територіях була експропрійована на користь нової країни рад. Так двоповерхова будівля з кутовим еркером опинилася в руках медичного відомства, яке сім десятиліть правління радянської влади існувало в цих стінах під різними личинами.

З поверненням Україною своєї незалежності в 1991-ому будинок Кумбарі, який так і залишався в комунальній власності, був переданий в оренду сільгосппідприємству, щоб за кілька років опинитися на межі існування через руйнівну пожежу, що лишила від нього самілише стіни.

Після трирічної початої в 2014-ому реставрації новим господарям із медичних кіл пощастило знов побачити пам’ятку архітектури місцевого значення по Магістратській 44 у всій величі первинної півторасотлітньої краси.

Архітектура

Східний фасад маєтку Кумбарі в Вінниці Східний фасад маєтку Кумбарі

Кутовий цегляний с-подібний асиметричний будинок Кумбарі з нині тинькованими фасадами (раніше фарбований по цегляній кладці) та надбудованим за останньої реконструкції мансардним дахом являє собою яскравого представника класичної архітектури, вся принадність якої сконцентрована на виразних штрихах як-то: кутові еркери другого поверху (зовнішній центральний і дворовий) та ризаліти західної частини (внутрішній створює ілюзію відокремленості від зовнішнього світу та затишності).

А з інших деталей зовнішнього декору варто акцентувати пілястри доричного ордеру з французьким рустом і без, прості (перший поверх) та розірвані із замковим каменем (другий) лиштви віконних прорізів, портал центрального входу з терасою на квадратних колонах та балконом за кованими ґратами – на другому, трикутні та пологі арки фронтонів в профільованих фільонках та карнизи.

Особливої уваги заслуговує еркер другого поверху з сучасною, прикрашеною круглими віконцями мансардою під купольним завершенням (раніше з главкою), що спочиває на підпірній колонну доричного ордера з високим стилобатом врівень фундаменту. Його окрасою слугують напівколонни з перехопленням, архівольти аркових вікон із замковим каменем, прості карнизи та неширокий фриз.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Магістратська, 44.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті головною (в тому числі вул. Соборною), далі Театральна – Магістратська, на якій розташований будинок Кумбарі.

Громадським транспортом до Вінниці, а потім – по вулиці Соборній до Майдану Незалежності, від якого по вул. Миколи Оводова до її перетину з Магістратською, де розташований пам’ятник архітектури.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті