Історія
Початок католицького ордену сестер-каносіянок у загальній хронології відноситься до 8 травня 1808 року, коли аристократка за походженням Магдалена з Каносси (1774 – 1835) разом із своїми сподвижницями заснували в Вероні чернечу конгрегацію Доньок милосердя. Хоча це вже була її друга спроба назавжди пов’язати своє життя з Богом – сімнадцятирічна, вихована в богошануванні дівчина прийшла до кармеліток, але щось не склалось.
Папа римський визнав новоутворену громаду лише два десятиліття по тому (23 грудня 1828-ого), коли вона вже мала відгалуження в Мілані, Венеції та Триденті. Чоловіча гілка ордену з’явилася за два з половиною роки при головному Венеціанському будинку, де засновниця і померла, відійшовши в інший світ 10 квітня 1835 року.
І хоча Магдалени з Каносси вже не було на світі більше століття, а справа всього її життя успішно продовжувала існувати і квітнути, що гідно оцінив Пій ХІІ (1876 – 1958) зарахувавши її до лику блаженних, підтвердженням правильності цього рішення став лик святих 2 жовтня 1988-ого від папи римського Івана Павла ІІ (1920 – 2005).
На Вінничині доньки любові з’явилися разом із світанком третього тисячоліття – монастир-згромадження дочок милосердя каносіянок Кам’янець-Подільської дієцезії римо-католицької церкви був зареєстрований в реєстрі українських релігійних організацій 27 червня 2000 року.
З тієї пори чернеча громада дедалі більшає, знаходячи нові шляхи для віри та любові в цьому буремному світі. Так зараз на території комплексу, окрім основної місіонерсько-просветительської функції, діють програми центр «За життя, за сім’ю» з амбулаторним лікарським і консультаційним центрами, а також «Вікно життя» (колиска, де мати відмовляючись може залишити немовля). Тому зараз вінницькі каносіянки – одне з ототожнень тисячолітнього християнського милосердя та любові без осуду.
Архітектура
Цегляний тинькований г-подібний периметр монастирю каносіянок, що розташований в глибині забудови головної вінницької вулиці, являє собою представника класичної архітектури в сучасному переосмислені, що складається з дво-, триповерхової частин під мансардним дахом та величного триповерхового ризаліту центрального входу. Із зовнішнім світом внутрішній двір комплексу з’єднаний трипрольотною аркадою в обрамлені архівольтів на імпостах з ліпним гербом на чолі.
Загалом архітектурний малюнок будівлі створений за допомогою розбивання площини стін на дзеркала за допомогою дво-, трирівневих коробових лиштв, величного дворівневого архівольту на імпостах ризаліту та ліпних релігійних акцентів у вигляді латинського хреста, плюс круглі слухові вікна по боках величної надбудови та п’ятикутне оздоблення мансардних отворів.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 18.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль), містом по Немирівському шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький), а потім – Хмельницькому шосе. В місті прямувати по Соборній до костелу Діви Марії, вздовж західного фасаду якого пролягає шлях до кляштору.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім громадським – до зупинки «Вулиця Соборна», поруч з якою розташований проїзд до місцевого осередку згромадження дочок милосердя каносіянок.