Поромна переправа на Кумбарах

Історія

Тумба колишньої поромної переправи на Кумбарі Тумба поромної переправи на Кумбарі

1873-й став роком відліку Вінниці як сучасного міста – саме тоді на гілці Київ – Одеса зёявилася однойменна залізнична станція, залізні колеса потягів якої привезли із собою до провінції науку і прогрес. Це стало відправною точкою для швидкої розбудови, а тому наявних територіальних меж категорично забракло, тому одне за одним міська межа поглинула всі наявні передмістя на правобережжі Південного Бугу, а далі, навпроти центру, було лише Замостя.

Саме тому десь в останні два десятиліття XIX століття Вінницю з П’ятничанами та Замостям, де в той час почали зароджуватися місцеві підприємницькі ініціативи, зв’язала поромна переправа, що пізніше отримала назву «на Кумбарах» за ім’ям власника великого маєтку з боку міста. До речі з останнім місто відчайдушно судилося за вільний прохід до порону через його землі і в решті-решт перемогло в 1897-ому.

Зі збільшенням задіяності Замостя в міському житті не без допомоги відомих купалень Топмана, місцева адміністрація в 1908-ому вишукала гроші для будівництва до поромної переправи величних кам’яних сходів за проектом головного архітектора Григорія Артинова (1860 – 1919) через ту саму спірну ділянку поруч з островом (існував тут до будівництва Сабарівської ГЕС).

Водонапірна станція і поромна переправа Кумбари Водонапірна станція і переправа Кумбари

Саме облагороджений спуск зробив переправу, купальні та новооблаштованний в 1913-ому на острові клуб «Спорт» з його гімнастичним містечком, боулінгом, крикетним та футбольним (на замостянському березі) полями невід’ємною частиною вінницького життя першої чверті ХХ століття.

Своєї актуальності переправа не втратила і після захоплення влади на Вінниччині червоним люмпеном в 1920-ому, тому що перші десятиліття свого існування червоні намагалися самоствердитися в світі за рахунок віднятих коштів громадян накопичених за попередньої влади грандіозними проектами, але аж ніяк не розвитком місцевої інфраструктури.

Черга до будівництва так необхідної сучасної єднальної ланки із Замостям дійшла лише через десятиліття після Другої світової, коли міська забудова впевнено перетнула Південний Буг, і мости, Центральний (1955) та Київський (1960-ті) стали нагальною необхідністю. З їхнім будівництвом Кумбарівський порон став історією, перетворившись з реального фортифікаційного об’єкту на легенду.

Архітектура

Фактично поромна переправа на Кумбарах завжди була представлена на мапі міста лише цегляною тумбою, яка виконувала також гідротехнічні функції місцевої водозабірної станції. Спроектована разом із нею вона представляє собою круглу в периметрі споруду під купольним цегляним завершенням, що прикрашає поясок викладені з тієї ж червоної цегли.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, Замостянський район (берег парку Бригантина).

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті головною, що проходить в тому числі по пр. В’ячеслава Чорновола, а далі – поворот на півострів Бригантина, в східній частині якого розташована колишня водозабірна станція та тумба .

Громадським транспортом до Вінниці, а потім міським, що прямує по пр. Чорновола, до зупинки «Провулок Жуковського». Далі – до набережної парку Бригантина, де знаходилася переправа (храм святої Ксенії).

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті