Історія
Рішення про будівництво храму на межі між двома вінницькими цвинтарями (Старим та Новим) міська адміністрація прийняла ще в 4 листопада 1902-ого. В тому ж році проект був розроблений головним міським архітектором Григорієм Артиновим (1860 – 1919) та ділянка для початку будівництва узгоджена комісією за його ж участі плюс активісти від громадськості та священнослужителі (протоієрей А. Яворський, священик реального училища протоієрей І. Шипович, священник церкви в Великих хуторах протоієрей А. Пашута).
Однак погодження різних питань, пов’язаним з майбутнім храмом, в тому числі фінансових, розтяглося аж на п’ять років. Тому процедура остаточного погодження була завершена лише 6-7 липня 1907 року з головним підрядником Ф. Бондарєвим та передбаченим фінансуванням в п’ять тисяч карбованців від церковного старости С. Шабанова та півтори тисячі заповітних Слончевської.
Церква Воскресіння Господня закінчена в 1910-ому, при чому архітектурним планом було передбачено не тільки наявність підземного приміщення покійницької, а й опалення за допомогою кахельної печі. Внутрішнє декоративне оздоблення її частково було виконано теж за проектом Артинова (іконостас), а бічні кіоти, престол, балюстраду та образи – творіння київської художньої майстерні О. Мурашка.
Після падіння імперії Романових і нової московської, на цей раз радянської, окупації Вінниці в 1920-ому храм так і лишився діючим, червоні атеїсти так і не спромоглися його зачинити з огляду на шалений опір місцевої громади, та й з боку центральної вулиці маленьку святиню було майже непомітно за старими надгробками та склепами.
Під час німецької окупації поруч із святинею знайшли свій останній земний спочинок чимало солдатів Третього Рейху, що стало формальним приводом після повернення рад для ліквідації цвинтаря біля церкви два десятиліття по тому. А в 1980-х почалася її реставрація, в рамках якої була замінена покрівля, відновлено в первинному вигляді іконостас та стінний розпис (батько та син Назаренки), кіоти замінені на нові, проведене централізоване опалення.
Фактично світанок оновленої української незалежності 1991-ого Свято-Воскресенський зустрів у всій пишності своєї первинної краси. За що п’ять років по тому їй небеса послали знак – напередодні свята Воздвиження Животворящого Хреста Господнього на стовбурі спиляного поруч із храмом старого дерева чітко проступив православний хрест. Так він отримав власне свято «Отримання хреста», а на місці дерева звели невеличку капличку. Маленька православна перлина і зараз продовжує свій хресний шлях крізь сучасність, сіючи розумне, добре, вічне.
Архітектура
Кам’яно-цегляна споруда в неоруському так популярному на зорі ХХ століття стилі захована від гомону центральної міської магістралі в тіні парку являє собою яскравий взірець протиставляння матеріалів – каменю, з якого складений основний периметр та червоноцегляна обробка. Загалом храм – одноярусний, однокупольний тридільний з напівкруглою апсидою та невеличким прямокутним притвором, над яким раніше височила оригінальна дзвінничка нині втрачена.
Майстерне виконання декоративних елементів оздоблення Воскресенської церкви виконане методом фігурної кладки від напівколон з перехопленням до архівольтів віконних арок, від замкового каменю до аркатури фризу, від маківоподібної арки дзвіниці до торцевих ніш-кіотів, від хрестів до глухого барабану маківки, що в доповненні дикого каменю без тинькування виділяє її на тлі загальної храмової забудови.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 5.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 Вінниця – Немирів – Ямпіль, а потім Немирівським шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст в центр або по трасі Е50 (М12) Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький, а потім Хмельницьким шосе до Центрального парку, навпроти якого розташовано храм.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським, що прямує Хмельницьким шосе до зупинки «Центральний міський парк», на протилежному боці вулиці розташована Свято-Воскресенська церква.