Історія
Центральний міський парк Вінниці
Ще на початку XIX століття ця земля не належала до міської, продовжуючи переходити з рук в руки приватних власників через складні спадково-комерційні зв’язки, так що імена всіх їх історія і не запам’ятала. Хоча збереглися відомості, що більша частина території була вкрита зеленим покривалом старезних дубів та сосен.
Пройдуть десятиліття і черговий господар земельної ділянки в п’ять гектарів на західній околиці Вінниці в середині ХІХ століття знайде цікавий підхід до комерційного її використання з мінімальними капітальними вкладеннями – магнат Карлович використає природній гай для облаштування Літнього саду для відпочинку та розваг поважної публіки з влаштуванням атракціонів та побудовою театру, підмостки якого були частими свідками тріумфу трупи українського драматурга Панаса Саксаганського (1859 – 1940).
Фактично в приватній власності Літній сад Карловича знаходився до більшовицького перевороту та захоплення влади на Вінничині в 1920-ому більшовиками, які оголосили всю приватну власність на окупованих українських теренах своїм надбанням під прикриттям красивого слова «експропріація». Півтора десятиліття про зелену перлину і думати забули.
Місто мініатюр в вінницькому Центральному парку
Такий стан речей зберігався до 1936-ого, коли радянська влада оголосила колишній сад Парком культури та відпочинку з присвоєнням «за запитом народу» йому ім’я російського літератора-пропагандиста Максима Горького. Хоча наступні п’ять років перетворюють мальовниче місце відпочинку на куточок жаху – на його теренах радянські кати-НКВСісти під час сталінського терору ховали своїх жертв, кількість яких вимірювалась тисячами (приблизно біля десяти).
З пекла Другої світової війни стародавня вінницька зелена перлина вийшла геть понівеченою, хоча вже 24 січня 1945 року відновила свою роботу. Для її відбудови окупаційна радянська влада надає парку статус «народного будівництва», залучаючи щодня до двох тисяч містян без урахування кваліфікації та досвіду для безоплатних робіт з відривом від основної роботи. Головним архітектором розбудови 1946 – 1947 років виступав Костянтин Бірюков.
За його ж проектом протягом наступних двох десятиліть в парку з’явилися Літній театр на три тисячі місц, виставковий павільйон, лекторій, бібліотеку з читальнею, стадіон та ігрові майданчики для дітей. Вінцем цієї радянської пишності стала арка центрального входу, зведена в 1967 – 1968 РБУ-1 «Облрембудтрест» (керівник В.Т. Блащук) за проектом Р.Р. Мархеля та В.В. Горбатого.
Панорама входу парку
При чому ще в 1959-ому парку було надано статус методичного центру чотирьох областей з назвою «Центральний» та сорока різноманітними об’єктами дозвілля, що стало причиною взяття його під охорону Держкомприроди.
Останні десятиліття ХХ століття стали новою віхою перетворенні парку – новий Літний театр на дві тисячі місць (1986), збільшення площі до сорока гектарів, нові види флори, штучний став біля арки центрального входу. Тому нове, трете, тисячоліття вже під прапорами оновленої української незалежності стрів у доволі не поганому стані. І зараз тільки покращується рік від року новими сучасними об’єктами.
Архітектура
Велика площа Центрального міського парку, яка з моменту заснування збільшилася у вісім разів і наразі складає сорок гектарів, розташована на самісінькій межі старого вінницького центру та нових її західних районів. За архітектурним плануванням колишній сад має скоріше англійський тип з великою кількість алей та доріжок для прогулянок, серед павутиння якого заховані розважально-дозвільні об’єкти, хоча центральна частина носить більш регулярні риси.
Став вінницького парку
Довга історія та прихильність долі дозволили йому зберегти та накопичити багатий фонд флори в своєму реєстрі, який налічує біля двохсот видів дерев і чагарників, старожилами серед яких є дуби (червоний і каштанолистий), оксамит амурський, сосна Веймутова, деякі екземпляри яких налічують триста років, а з новеньких добре прижилися платан західний, каштан їстівний, ясен плакучий, горобина дуболиста та реліктова, ялина срібляста.
Окрім того наявні екзоти з числа метасеквої, мильного дерева, вейгела, тутового дерева, хвойні ялівець, туї, ялини сріблясті та чагарники (айва японська, алича, жасмин, аралія манчжурська, скумпія, магнолія падубаста, самшит, обліпиха, сніжноягідник) за допомогою майстрів-садівників перетворюють парк на справжню перлину привабливу у будь-яку пору року.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна / Хмельницьке шосе.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницкий), а потім, не виїжджаючи на об’їзну, по Соборній або Хмельницькому шосе до парку.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім по Соборній до зупинки «Вулиця Василя Стуса» або «Центральний парк» (за вимогою).