Історія

Училище тоді ще зовсім не вінницьке, бо було засновано в Могильові-Подільському, почало відлік хронології свого існування в далекому 1885-ому, але місце розташування на самісінькому кордоні з Молдовським князівством з точки зору логістики було не доцільно та ще й за відсутності середнього навчального закладу в повітовому місті. Рішення про переведення прийшло дуже швидко, але все стопорила відсутність відповідної навчальним цілям будівлі.

Саме тому міська адміністрація Вінниці вже в 1888-ому узгодила всі питання його спорудження в модному на той час неоруському стилі за проектом архітектора Миколая Чекмарьова (1849 – 1926), тим більше, що немалі кошти на це пожертвував місцевий заможній купець Ц. Вайнштейн. А вже через рік за проектом архітектора В. Краузе зі сходу (нинішня Театральна) до майбутнього храму знань були прибудовані учительський корпус та господарська споруда, що дещо порушило загальну симетрію комплексу.

Палацеві стіни з запахом свіжої фарби на західній околиці міста в 1890-ому і було переведено чоловіче реальне училище – середній навчальний заклад для підготовки абітурієнтів ВНЗ, шестикласна навчальна програма якого через дев’ять років була розширена спеціальними технічними курсом. Окрім основних предметів учні поглиблено вивчали математику, малювання та креслення.

Перші півтора десятиліття ХХ століття стали періодом справжнього розквіту вінницького навчального закладу: відкривається метереологічний кабінет, на першому поверсі комплексу облаштовується гімнастична зала за проектом Григорія Артинова (1860 – 1919), організовується клуб «Спорт» на нині затопленому острові та лівому березі Південного Бугу навпроти Кумбарів (швидко він стає епіцентром тяжіння всієї міської молоді).

А потім окупаційна царська влада Романових втягнула українські землі в Першу світову війну 1914 – 1918 років. Чоловіче училище перевели в стіни жіночого для звільнення вчорашніх класів під палати військового шпиталю в 1915-ому. В якості останнього він продовжував функціювати до падіння імперії та окупації Вінничини знов-таки московитами, але вже під червоними прапорами і гаслами народовладдя.

Реальні училища міста були ліквідовані, а їхні будівлі націоналізовані. Комплекс ж чоловічого за зручне місце розташування та теплі приміщення (ще на стадії планування передбачалося пічне опалення) вподобали для своїх партійно-просвітніх установ комуністичні бонзи. Пізніше їх на посту змінив Подільський райнаргосп. Завдяки цьому комплекс, який до того ж оминули руйнівні дії розв’язаної Москвою та нацистським Берліном Другої світової війни 1939 – 1945 років, зберігся в первинному вигляді (якщо не рахувати знесеного в 1970-х ганка центрального входу).

З поверненням української Незалежності 1991 року в спорожнілих після розвалу союзу та ліквідації його структур комплекс повернувся на свій первинний шлях творення та просвіти – в цих стінах було відкрито Вінницький торгівельно-економічний інститут Київського національного торгівельно-економічного університету, який діє тут і донині.

Архітектура

Двоповерховий складнопрофільний в плані периметр будівлі, який віддалено нагадує літеру «Ґ», обумовлений кутовим розміщенням (перетин Соборної та Театральної), ризалітами (бічними та центральним) та вмурованою напівкруглою вежею в південній частині. Загалом будівля з внутрішнім двором цегляна з подальшим тинькуванням, всі декоративні елементи в неоруському стилі виконані за допомогою техніки об’ємної цегляної кладки.

Завдяки уваги до великої кількості мілких деталей вона більше нагадує казковий палац, а ніж адміністративну споруду: профільовані архівольти на імпостах віконних отворів (коробові на першому, аркові – на другому поверсі), кутові пілястри французького русту з аркатурою в капітелі, профільовані ширинки, парні колони з яйцеподібними капітелями, профільовані карнизи, пояс кілеподібних закомор та, звичайно ж, високі шатрові покриття центрального ризаліту та башточок з флюгерами декоративних трицентрових фронтонів кутових ризалітів створюють характерний образ.

Пам’ятки

В 1962 році на центральному фасаді була встановлена біломармурова пам’ятна дошка про здачу екстерном іспитів на звання народного вчителя Михайлом Коцюбинським в 1891 році, яка 2003-ому була замінена на мідне погруддя великого українського літератора на тлі чорного граніту з меморіальним написом «У цьому будинку, колишньому реальному училищі у жовтні 1891 р. видатний український письменник Михайло Михайлович Коцюбинський склав екстерном іспит на звання народного вчителя».

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 87.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р11 Вінниця – Немирів – Ямпіль, а потім по Немирівському шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст по вул. Соборної або по трасі Е50 (М12) Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький, а потім Хмельницьким шосе до Соборної, на останньої з Театральною розташована будівля колишнього чоловічого реального училища.

Громадським транспортом до Вінниці, а потім – міським, що прямує по Соборній до зупинки «Вулиця Театральна», де розташований торгівельно-економічний інститут.