Історія
Центральна брама Іллінського монастиря в Яремче
На своєму не довгому, за мірками української історії, віку цей яремчанській оплот християнства пережив разом із своїми відданими парафіянами стільки, скільки деякі не бачили за все життя, вистоявши в своїй крихкій дерев’яній броні під захистом віри людських сердець, які оберігали його в найскрутніші часи московського панування, коли свічка Хрестителя ледь жевріла на цій древній землі.
Фактично саме плідна співпраця освіти і релігії, які на українських теренах завжди ставали пліч-о-пліч перед загрозою знищення національної ідентичності під натиском чергового окупаційного режиму, подарували Яремче дерев’яну перлину, яка буде берегти духовність крізь прийдешні важкі випробовування – адже саме завдяки теплим дружнім стосункам між митрополитом Андрієм Шептицьким (1865 – 1944) та подружжям Іллі та Іванни Кокорудз з часів «Рідної школи» у греко-католицької церкви з’явився монастир між Дорою та Яремче.
Дзвіниця яремчанського монастиря
Так в 1935 році Кокорудзи передали ордену студитів власну земельну ділянку з двома дерев’яними будинками на південній околиці селища Дора для організації освітньо-виховного закладу для місцевих дітлахів. В тому ж році у комплексу з’явилися перші господарі від духівництва – тут оселилися троє ченців з унівської Успенської Лаври, за рік їхня кількість збільшилася до семи.
Невдовзі під керівництвом єромонаха Вартоломея почалося будівництво головної храмової святині, роботи тривали лише рік і були урочисто завершені в 1938-ому завдяки допомоги місцевих парафіян на чолі з війтом Андрієм Бойко основним матеріалом (ліс було виділено безкоштовно) та майстерним навичкам зодчих Івана Яворського з Заріччя і Петра Григорчука з Жаб’я (зараз Верховина). Церкву освятили на честь небесних покровителів головних фундаторів монастиря – святих пророка Іллі та Йоана Хрестителя.
Окрім душипасторської діяльності студити опікувалися, як і заповідали Кокорудзи, просвітництвом через організацію ремісничої школи для місцевих хлопчаків, які здобували окрім іншого за її партами професійні навички кравців, шевців та столярів. Але тривало це лише кілька років.
Випалено-різбленні ікони дзвіниці
Червоні атеїсти, які окупували цю частину України в 1939 році в рамках секретного пакту Ріббентропа – Молотова про поділ Європи навпіл, почали тиск на християнський оплот віри, хоча своєї мети московити досягли лише сім років по тому, після того як замовкли в далечині страшний гуркіт Другої світової війни, а світ так і лишив України під радянською окупацією.
Позбавлених своєї домівки московськими окупантами в 1946-ому ченців на чолі із єромонахом Мироном Деренюком прихистила родина Клим’юків з Яремче, виділивши їм дві кімнати у власному будинку. Одинадцять років братія користувалася гостинністю цих щирих парафіян, аж допоки в 1955 році радянська влада таки не згодилася виділити їм ділянку під будівництво власного житла поруч із їхнім зачиненим монастирем. Будівельні роботи розтягнулися на два роки.
Але на тому тиск на братію московські окупанти не припинили, двічі намагаючись знищити церкву святого Іллі, влаштовуючи чисельні обшуки, конфіскуючи церковні літературу та начиння, арештовуючи ченців, невпинними погрозами з боку правоохоронних органів… місцеві чим могли допомагала духовним страдженим.
Церква пророка Іллі в Яремче
З полегшенням мешканці обителі та яремчанські віряни змогла зітхнути лише, коли режим радянського атеїзму захитався – в 1989-ому в храмі відновилися богослужіння, а з відновленням української незалежності, він юридично був повернений студійському ордену греко-католицької церкви. Тоді-то і почався довгий період відродження Свято-Іллінського монастиря.
Але на тому історія його не закінчилася, і 14 березня 2014 року Небеса знов вирішили перевірити на міць віру місцевої громади, адже церква згоріла (імовірно через підпал) разом з унікальними випаленими орнаментами та напівкруглим плоскорізьбленим та випаленим вівтарем за проектом художника Івана Свищука. Громада встояла, дуже швидко відродивши свою святиню у первинному вигляді – зараз вона радує око повною автентичністю образу.
Архітектура
На зараз храмовий комплекс представляє собою обгороджений дерев’яним парканом на мурованому фундаменті із стовпчиками тесаного каменю та високою арковою брамою під ґонтовим дахом цілу низку споруд, центром якого служить церква святого пророка Іллі, північніше розташовані мурована капличка, дерев’яна дзвіниця з прибудовою та ціла низка житлово-господарських споруд на території.
Дзвіниця та каплиця комплексу
Тричастинний хрестоподібний в плані двоярусний храм виділяється своїми звернутим до небес струнким контуром багаторівневих веж-барабанів гонтових маківок (навова та вівтарна – дворівневі над середхрестям – чотирьох), які прикрашають через рівень віконні отвори аркові на верхньому. Окрім того споруду, у якої три нижні яруси – четверики, три верхні – восьмирики, декорують гонтові піддашшя на випусках вінців великого виносу та складнопрофільний характерний гуцульський дах схожий за мотивами з голландським двосхилим.
Чотриярусна дзвіниця (два нижні – четверики, два верхні – восьмерики) з прибудовою-критою засленою терасою для розширення корисної площі на першому ярусі – осучаснена споруда, яка перегукується (окрім метало-черепиці першого поверху з прибудовою) за мотивами оформлення з основною будівлею комплексу (вінці, піддашшя, гонт, аркові вікна).
Маленька мурована капличка поруч із дзвіницею – напіввідкрита покрита гонтом тераса прикрашена невисокою відкритою дерев’яною аркадою, увінчана глухим барабаном маківки.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Івано-Франківська обл., м. Яремче, вул. Свободи, 142.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н09 (Мукачево – Івано-Франківськ – Львів), що проходить через Яремче повз монастир святого Іллі.
Громадським транспортом до авто / залізничного вокзалів Яремче, а потім – вздовж вулиці Свободи в північному напрямку до храмового комплексу.