Історія
Початок XIX століття, який став новою главою в архітектурному альманасі Полтави, подарував місту нову візитівку, яка ось вже два століття прикрашає міський центр. А почалося все з оригінального рішення з забудови круглої площі по зовнішньому периметру витриманими в одному архітектурному стилі будівлями адміністративно-соціального призначення. За взірець був взятий типовий проект архітектора Адріяна Захарова (1761 – 1811).
Північний сектор мала зайняти резиденція віце-губернатора, з огляду на використання в тому числі в якості житлового проект був перепрацьований полтавським губернським архітектором Михайлом Амвросимовим (1760 – 1825). Будівництво комплексу, що складався, втім як і інші подібні, з центральної споруди та двох бічних одноповерхових г-подібних флігелів з’єднаних між собою парканом, тривало з 1808 по 1811 роки.
Доволі скромний за своїми розмірами у порівнянні з старо-губернаторською резиденцією маєток виконував не тільки адміністративно-житлові віце-губернаторські функції, а й слугував домівкою для контори губернської креслярні, але всього кілька десятиліть.
В другій половині XIX століття, коли поруч повноцінно запрацював кадетський корпус і бажаючих отримати освіту в його стінах дедалі ставало все більше, з часом гостріше стала відчуватися нестача наявних приміщень, саме тому за рішенням місцевої влади будинок віце-губернаторства був переданий навчальному закладу, а його супутні споруди разом з флігелями – розібрані.
Фактично до початку розв’язаної Москвою та Берліном Другої світової війни 1939 -1945 років, не дивлячись падіння царської та встановлення радянської окупації України, будинок виступав на сторінках історії як невід’ємна частина Кадетського корпусу з усіма змінами його статусу протягом зміни соціально-політичного підпорядкування полтавських земель.
Разом з війною в місто прийшли смерть, біль, сльози, а з ними й значні руйнування міської інфраструктури- в 1943-ому всі споруди центральної полтавської площі зазнали руйнувань в той чи іншій мірі; колишня віце-губернаторська теж не була виключенням, найбільшої шкоди та пожежа завдала її центральному фасаду.
Після поновлення радянської окупації пройде ще без малого десятиліття перш ніж у влади червоного люмпену дійдуть руки до архітектурного обрамлення Корпусного саду. Реалізація проекту М.Набойченка відновлення будівлі №40 без первинного колонного портика доричного ордеру центрального фасаду та з переплануванням під житлові потреби перейшла в практичну площину лише в середині 1950-х (закінченням робіт вважається 1957 рік).
В якості багатоквартирного житлового будинку колишня віце-губернаторська резиденція існує і донині, щасливо переживши падіння на українській землі радянського режиму та відновлення цивілізованого юридичного права в 1991-ому.
Архітектура
Невеличка прямокутна споруда в північній частині забудови круглої площі Полтави (єдина збережена від старої північної секторальної забудови) – це цегляний тинькований двоповерховий на високому цоколі об’єм в сім вікон по центральному фасаду під вальмовим дахом зоформлений в класичному стилі.
Її декором після демонтажу центрального колонного портику слугують лише коробові вікна цокольного ярусу одягнені в руст з акцентом на замковий камінь, бокові ризаліти з порталами високих прямокутних вікон першого поверху (трикутні сандрики спочивають на масивних антаблементах, що тримають квадратні напівколони доричного ордеру) та раскрепований лобовий карниз на модильйонах.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 40.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Полтава – Харків) або Р17 (Суми – Полтава – Олександрія). В місті по вулицях Соборності – Європейській до центральної міської площі, зовнішній північний сектор якої прикрашає колишній віце-губернаторський будинок.
Громадським транспортом до Полтави, а потім міським – до Корпусного саду з колишньою віце-губернаторською резиденцією в північній частині.