За українськими народними традиціями і віруваннями найпліднішим днем тижня з прадавніх часів вважається четвер (четвертий за рахунком робочій), може саме тому, що чоловіча сила наполегливого, відданого та духовного Юпітера гарантують будь-якому починанню легкий хід та тріумфальне завершення, особливо це стосується такого творного, як будівництво, відстоювання правди через юридичні інструменти, опанування всіх різновидів духовних практик, фізичного самоочищенням, наведення ладу в оселі, де разом з брудом-пилом вимітаються негаразди та безгрошів’я; з сільськогосподарських прикмет: посадити квочку на яйця – курчата будуть добрі.
Сили небесного покровителя вистачає навіть на боротьбу з всесильним нечистим, на якого не знайти управи у всі інші дні тижня, і лише в четвер можна зруйнувати його домівку в бузині, щоб він пішов назавжди геть з цієї місцини. За прадавніми віруваннями будь-якого дня корчувати цю диявольську рослину не можна, не дивлячись на її дурну славу (за повір’ям: де бузина, там діти народжуються каліками), бо параліч розіб’є чи взагалі помреш. Лише по четвергах її стеблини можна було до схід сонця перегинати у самого коріння, потім дочекатися, поки стовбур сам по собі відсохне, а тоді знов-таки в цей самий день до світанку назавжди викорчовувати щезбину хату. А ще в ніч проти п’ятниці дівчата уві сні могли побачити свого нареченого, якщо лягали спати з промовкою: «З четверга на п’ятницю я лягаю в м’ятницю, п’ятниця п’ятниця, хто любить – хай наснитися, поріг-ганок його станок».
В християнстві магія червергу втілилася в свтлому Чистому, передвеликодневому, коли весь світ тілом і душею мав очиститися від скверни та бруду напередодні великого свята, і хто до східсонця встигне омитися, той весь рік буде здоровим (за українськими повір’ями навіть ворон в той день носить своїх пташенят на річку купатися). Хоч і в Великий піст не обійшлося без прадавніх слов’янсьх вірувань, які твердили: якщо зробити в четвер на полі борогну (яку ще називали «осиковою»), то на Великдень на ній можна побачити відьму. Те саме з розпаленою в Чистий за допомогою відкладених протягом попередніх п’яти четвергів того посту полін пічки (відьма обов’язково прийде її загасити).
Для підсилення і без того чималої енергетичної підтримки та сприяння роботі небесних заступників («Ліниві середа та п’ятниця — четвергу не укажниця») цього дня додавши до свого вбрання речей чи аксесуарів жовтого, гірчичного, світло-коричневого, жовтогарячого кольорів. Особливо це стосувалося бажаючих навести наворот, ворожити на майбутнє і взагалі всіх видів магічних ритуалів. Вважається, що джерела останнього сягають сивої, дохристиянської давнини України, коли в четвер можна було звертатися до Перуна та випрошувати у нього дощ від посухи (вважається, що приказка «Після дощичку в четвер» – звідти).
Але саме тому, що більшість справ відкладається на четвер треба було раціонально планувати свій час, адже день був лімітований, тому зазвичай на нього українці в давнину планували вкрай важливі або термінові починання (останні намагалися закінчити до заходу сонця), а інші, менш важливі, намагалися виконати протягом тижня («Краще зараз, ніж в четвер»). Може саме тому під заборону цього дня потрапили такі рутинні справи, як саджання будь-якої городини («черв’яки з’їдять»), варіння борщу («нечиста заведеться»), золити полотно («до граду» або «масло не вдасться»), трясіння садів («щоб не загорілося»).
Діти народжені четверга — мовчазні, працьовиті, відповідальні та цілеспрямовані, які власною невтомною працею здобувають свій добробут. В четвертий день робочого тижня взагалі веселощі та байдикування знаходилися під суворою забороною (Бог цього дня за повір’ям створив планети), бо покаранням за лінощі буде – «п’ятниці не побачити».