Красень в зеленій прикрашеній хризантемами сорочці з першим золотим листям на кашкеті залихвацьки заламаному на на одне вухо. Він танцює останні дні справжнього цьогорічного тепла на проліт, щоб промайнути як мить, залишившись останнім яскравим спогадом перед невблаганно сунучими холодами. Сучасне українське ім’я Вересень отримав від своєї найулюбленішої запашної квітки, яка майже останньою дарує бджолам свій золотий нектар перед лютою зимою рожево-бузковій магії вересу.
Хоч насправді, з огляду на притаманні йому яскраві характеристики, в українському фольклорі існує безліч цікавих прізвиськ для першого осіннього місяця від старослов’янського Ревун (Руєн) від ревіння самців оленів під час вересневої активізації їхніх шлюбних ігор, Зарева (через перше золоте листя), Маїк (мають зійти озимі культури), Сівень чи Кивень (через другу хвилю засівання озимки, «Прийшов Варфоломій — жито на зиму сій») до Бабине літо (через тепло-ласку) та Друга Пречиста (за народною назвою релігійного свята).
Станний красень з посохом в руці та плащем срібного павутиння за плечима, що впевнено крокує своїми володіннями оповитими яблучним духом, повелитель семи вітрів по-літньому тепло-лагідних і по зимовому холодних, володар туманів, з норовливим та мінливим характером («Настав вересневий час – прийшло сім погод до нас» або «У Спаса все в запасі: і дощ, і вітер, і погода, і сіропогіддя»), він найбільший красень, до того ж гарно освічений та красномовний з усіх синів матінки-Осені. Вважається, що з його відправлянням птахів у вир (першою відчиняти браму раю з ключами він відправляє зозулю) можна передати з пернатими звісточку своїм померлим.
З початком осені життєвий ритм в українських селах уповільнювався («Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмалить»), адже майже всі городньо-полові клопоти були закінчені, лишалися одні «доробки». Вересень несе своїм улюбленим дітям, працьовитим хліборобам-садоводам, жаданий відпочинок із повними закоморами заслуженої винагороди з зерна, фруктів, ягід, щоб «на всю зиму вистачило, і ще трошки лишилося».
Його астрологічний покровитель пристрасний інтелектуал-Меркурій з крилами муз за спиною та амулетом кольору крові, сардоніксом, визначає пристрасність та успіх в коханні першого місяця осені. В Середньовіччі навіть відлік року українці починали з 1 вересня, і назараз цю прадавню традицію ніжно бережуть українські навчальні заклади. А в слов’янських дохристиянських віруваннях його покровитель — Світовид, «бог богів», чоловічий початок Всесвіту, що несе меч Добра та тримає разом з Перуном Небо, на білому коне приводить на землю світанок та осінній сонцеворот (рівнодення).
За віки українське око примітило чимало знаків вересня, як-то: грім до теплої і довгої осені; як вересніє, так і дощик сіє; якщо на осіннього Микити гуси летять, то ранню зиму на хвості везуть; якщо молоде Бабине літо погоже, Старе буде негоже; вересень дощовий, травень — сухий; який вересень, такий й березень; як початок вересня гідний — весь рік погідний.