Красень в зеленій прикрашеній хризантемами сорочці з першим золотим листям на кашкеті залихвацьки заламаному на на одне вухо. Він танцює останні дні справжнього цьогорічного тепла на проліт, щоб промайнути як мить, залишившись останнім яскравим спогадом перед невблаганно сунучими холодами. Сучасне українське ім’я Вересень отримав від своєї найулюбленішої запашної квітки, яка майже останньою дарує бджолам свій золотий нектар перед лютою зимою («Скоро Божій мусі на відпочинок») — рожево-бузковій магії вересу.
Хоч насправді, з огляду на притаманні йому яскраві характеристики, в українському фольклорі існує безліч цікавих прізвиськ для першого осіннього місяця від старослов’янського Ревун (Руєн) від ревіння самців оленів під час вересневої активізації їхніх шлюбних ігор, Зарева (через перше золоте листя), Маїк (мають зійти озимі культури), Сівень чи Кивень (через другу хвилю засівання озимки, «Прийшов Варфоломій — жито на зиму сій») до Бабине літо (через тепло-ласку) та Друга Пречиста (за народною назвою релігійного свята).
Станний красень з посохом в руці та плащем срібного павутиння за плечима, що впевнено крокує своїми володіннями оповитими яблучним духом, повелитель семи вітрів по-літньому тепло-лагідних і по зимовому холодних, володар туманів, з норовливим та мінливим характером («Настав вересневий час – прийшло сім погод до нас» або «У Спаса все в запасі: і дощ, і вітер, і погода, і сіропогіддя»), він найбільший красень, до того ж гарно освічений та красномовний з усіх синів матінки-Осені. Вважається, що з його відправлянням птахів у вир (першою відчиняти браму раю з ключами він відправляє зозулю) можна передати з пернатими звісточку своїм померлим.
З початком осені життєвий ритм в українських селах уповільнювався («Чого липень і серпень не доварить, того і вересень не досмалить»), адже майже всі городньо-польові клопоти були закінчені, лишалися одні «доробки». Вересень несе своїм улюбленим дітям, працьовитим хліборобам-садоводам, жаданий відпочинок із повними закоморами заслуженої винагороди з зерна, фруктів, ягід, щоб «на всю зиму вистачило, і ще трошки лишилося». Щедротами своєї любові до людей перший син Осені дарує працьовитим людям так багато погожих днів, адже у нього вогонь душі від Даждьбога-хлібороба, та трішки дощових — щоб можна було відпочити від нескінченого господарського клопоту. Але природу не надуриш — тварини і комахи лягають в сплячку до сталого весняного тепла, перелітні птахи відлітають на південь, а царство Флори міняє своє вбрання з зеленого на барвисте, щоб встигнути перед зимою помилуватися яскравими фарбами.
В середині місяця водянику на пожертву приносили одну гуску, як знак подяки за оберігання домашньої водоплавної птаха протягом всього літнього сезону. В Бабине літо, що офіційно за українським народним календарем припадало на третій тиждень вересня, традиційно святили хліб та нові криниці. При цьому перший місяць осені вважався не сприятливим для роботи теслі, бо «вересневі меблі довго не служитимуть». Зато для дворовика та тих, кому він покровительствує — саме час братися за мітли та совки для наведення ладу на подвір’ї, та й в хаті ритуальне виганяння мух з оселі після заносу останнього снопу помелом з березового гілля та колосків — свята справа («чорні мухи з хати, а білі до хати!»).
Його астрологічний покровитель пристрасний інтелектуал-Меркурій з крилами муз за спиною та амулетом кольору крові, сардоніксом, визначає пристрасність та успіх в коханні першого місяця осені. В Середньовіччі навіть відлік року українці починали з 1 вересня, і назараз цю прадавню традицію ніжно бережуть українські навчальні заклади. А в слов’янських дохристиянських віруваннях його покровитель — Світовид, «бог богів», чоловічий початок Всесвіту, що несе меч Добра та тримає разом з Перуном Небо, на білому коне приводить на землю світанок та осінній сонцеворот (рівнодення).
За віки українське око примітило чимало знаків вересня, як-то: грім до теплої і довгої осені; як вересніє, так і дощик сіє; якщо на осіннього Микити гуси летять, то ранню зиму на хвості везуть; якщо молоде Бабине літо погоже, Старе буде негоже; вересень дощовий, травень — сухий; який вересень, такий й березень; як початок вересня гідний — весь рік погідний.