Офіційне пробудження Матінки-Природи від зимового сну українці традиційно святкують 9 березня під офіційною назвою Сорочини, що пов’язано з прадавніми віруваннями, що цього дня в країну з теплих країв повертаються сорок різних видів птахів — тому-то його ще кличуть Пташиним святом, і якщо жайворонки не встигли прилетіти домів до цієї дати, їх своїм співом підміняють посмітюхи.Також вважається що саме цього дня сорока кладе перші сорок гілочок свого гнізда.
Християнська ж церква перехрестила веселе свято зустрічі тепла праслов’янського народного календаря на печальні помини Сорок мучеників, що загинули за свою віру в Севастії часи Лікінія, соправителя імператора Костянтина (320 рік).
На честь Пташиного свята, як і на Обретіння господині пекли сорок обрядових печивок-жайворонків та буслових лапок, з якими дітлахи закликали весну скоріше завітати в гості. Головним ж частуванням родинного святкового столу були галушки та вареники (в деяких українських місцинах вважалося на міцне здоров’я кожен член родини мав з’їсти їх по сорок штук).
Задля задобрювання морозу (щоб він йшов геть без скандалів завірюх та заметіллів) за вікно кидали по одному обрядовому спеціально випеченому для цього житньому колобку (в іншій інтерпретації — сорок днів по Сорочин кришили по ритуальному печиву-«жайворонку» на городі); при чому роздавати те ритуальне печиво діткам чи крошити птахам могли лише господині. З цією ж метою незаміжні дівчата ліпили та роздавали парубкам сорок варених вареників «щоб мороз любистка-приворота не побив».
Пташина магія провідників між небом та землею наклала на 9 березня свою неповторну ауру містичного зв’язку, який допомагає достеменно дізнатися майбутнє. Тому цього дня ворожили всі від мала до велика: господарі – на врожай, господині — на здоров’я та добробут родини, на худобу та свійську птицю, дівчата — на хлопців поминаючи соловейків та жайворонків, а парубки на майбутніх ототожнених з ластівками та зозулями суджених.., адже Сорочин вважається днем пожертви духам природи та душам пращурів-оберегачів нив, які допомагали бачити крізь час.
Особливим цей день був для ткачів — вони мали до схід сонця, перш ніж сісти за святковий стіл, виткати сорок цівок, щоб в наступному році з роботою у них не виникало жодних проблем. А ще Сорок святых — традиційний український день подяки своїм вчителям, ритуал якого за стародавнім звичаєм включає задаровування чотирьох десятків «вдячних бубликів» своїм викладачам.
За народними прикметами: як на Сорок мучеників погода — буде на гречку урода; від Сорочин до весни сорок морозів (вранішні та вечірні рахувати окремо); як жайворонок високо літає, так і льон твій високий буває; сорок святих сорок лопат снігу до весни вкинуть; як Сорочина сніг топить, то навесні трава височить; мороз на Сороки на скорий сів; витягти з льоху картоплю на Сорок мучеників — буде по сорок картоплин на на кущі; посіяти горох на Сорочин — до великого врожаю.