Вишуканий європейський Львів за свою багатовікову історію, звичайно ж, чимало разів на власні очі бачив пишні процесії ясновельможних правителів, що урочисто прямували його вулицями. Королі, королеви, князі, царі… але станом на початок практичного ХХ століття весь цей антураж величі поступово сходив нанівець, поступаючись місцем пусканню пилу в очі через демонстрацію більш скромних предметно-матеріальних речей накшталт розкішних автівок чи коштовних лахів.
Тим більшу ажитацію в місті Лева викликала пишна процесія іранського шаха Мозаффара ед-Дін-шаха Каджара, яка і без того наробила чимало галасу своєю появою власним потягом в ароматі східної екзотики в червні 1905-ого дорогою до столиці Австро-Угорщини. Адже постать східного правителя була доволі знана серед мешканців столиці Галичини, бо цей його візит був вже третім за останні чотири роки.
Розташований на площі Міцкевича готель «Жорж», якому випала честь приймати високого гостя (був обраний за наявність всіх тогочасних новинок комфорту включно з гарячою водою та електричним ліфтом) разом зі спадкоємцями перського престолу, сином Мохаммедом Алі Шахом та онуком Ахмадом Шахом Каджаром, задовго заздалегідь готувався до великосвітського візиту: велечезні ліжка в змішаному стилі (за європейськими канонами на ніжках, але по-східному дуже низькі) були створені на спецзамовлення, шахські апартаменти стилізовані на схіний манер, а ресторанне меню набуло найвишуканіших рис.
Стрічав величну процесію сам власник готелю, пан Бжезицький з дружиною, яка привітала шаха розкішним букетом з білих лілій та різнокольорових троянд і гвоздик оповитих стрічкою в кольорах ірану. Урочистість зустрічи була зумовлена грандиозними розміром бронювання: Шахські тимчасові апартаменти зайняли весь перший поверх, а його свита розташувалася ще в шістдесяти сіми кімнатах – на верхніх.
Львівська преса із задоволенням смакувала найдрібніші деталі розкішного перебування високопосадового іноземного гостя від меню першої вечері в «Жоржі» (крупник, лосось в майонезі, зразики телячі по-паризьки, яйця «слава королю», курчати по-віденськи, цвітна капуста та абрикосове суфле, получничний компот, печиво, солодощі, свіжі фрукти на десерт) до пишних публічних відвідин провислової виставки, картинної галереї, званих вечерь в маєтку намісника Галичини, графа Андрія Потоцького та влаштовану міськими елітами в ратуші.
Будь-яка поява шаха на публіці супроводжувалася великим натовпом, від зацікавлених очей якого не сховалися ані його милостивий помах з балкону перед сном, ані величезні порції готельних смаколиків в п’ять разів перевищуючі наїдки для інших гостей, ані найдрібніши екзотичні елемети вбрання.
Хоча вся запланована програма для розваги поважного гостя через траур по смерті архікнязя Йозефа і була значно скорочена: ані музиціювання під готельними вікнами віськового оркестру на його честь, ані полювання в замку Старого Села, ані пишної вистави з фуршетом в міському театрі…
От тільки роскішно перепочивши у Львові оплачувати астрономічний рахунок «Жоржа», який склав цілих сорок вісім тисяч крон (за тогочасними цінами він дорівнював вартості дестиквартирній кам’яниці в центрі Львова) султан відмовився. Натомість він запропонував господареві в якості відступного вищу нагороду своєї країни, орден «Руна та сонця». На цю пропозицію господар готелю чемно не пристав, резонно зауваживши, що «орденом рахунки не сплатиш». А на додачу м’яко пригрозив вивести зі сльозними благаннями про сплату рахунків своїх дружину та дітей під час відїзду монаршої процесії.
Перспектива скандалу подіяла, але східняки не були б самі собою, аби не торгувалися за кожну крону. Врешті-решт скарбники Мозаффара ед-Дін-шаха Каджара таки оплатили пану Бжезицькому готельний рахунок, хоч і сторгувавши чотири тисячі від первинної суми.
Протягом доби після тих подій шахська процесія відбула на своєму потязі далі за марштутом прямування, а готельєр залишився із залишеними по них гигантськими сорока чотирма тисячами в кишені та найвідомішим завдяки шахській реклами закладом подібного роду у Львові; протягом наступних років тут будуть зупинятися величні постаті свого часу: австрійський цісар Франц-Йосиф, Бальзак, Ліст, Войнич, Равель…