Історія

Тисячолітню тиху напівдрімоту зеленої балки на лівому березі Дніпра в районі острова Хортиця лише зрідка порушувану невгамовними племенами кочівників в 1770 році назавжди перервало будівництво в межиріччі Сухої і Мокрої Московок прародительки міста Запоріжжя – фортеці Олександрівськ.

З тієї пори спокій переярок поряд з однією з твердинь Дніпровської лінії лише снився, адже з прибуттям через століття (1873) на станцію Олександрівськ першого паровоза життя тут не завмирало ні на хвилину. Революція, Перша світова, індустріалізація перших десятиліть ХХ століття… і він перетворений на канал скидання стічних вод новозбудованого Дніпровського алюмінієвого заводу Запоріжжя.

А в 1941-ому на цю землю обрушилася, змітаючи все на своєму шляху Друга світова (підрив ДніпроГЕС, бойові дії і німецька окупація коштували тисячам запорожців життя). 14 жовтня 1943 року місто було звільнено військами Південно-Західного фронту, але війна продовжувала збирати свої криваві жнива ще півтора року. Страшна цифра в десять мільйонів (19% населення) – рівно стільки своїх дітей оплакала України за честь святкувати День Перемоги.

Десятиліття Запоріжжя оговтувалось від тих страшних днів, щоб в рамках святкування двадцятої річниці Великого дня стати першовідкривачем традиції висаджування зелених алей пам’яті жертв війни. Так разом з першими садженцями дубів ветеранів-героїв Радянського Союзу на схилах неглибокої Алюмінієвої балки в самому серці міста в 1965 році з’явився парк Слави.

Цю давню слов’янську традицію (садити дерево біля хати, щоб рід був міцний) через вісім років продовжили герої соціалістичної праці Запоріжжя, які висадили дерева на іншому боці яру в 1973 році.

На цьому перетворення приголубленої увагою адміністративної влади міста зеленої перлини не закінчилося: з’явилися мощені доріжки, фонтани, місця проведення дозвілля, дитячі та спортивні майданчики, які зробили її на улюблене місце відпочинку. До того ж Алюмінієва балка стала зосередженням скорботних віх міського життя, починаючи з середини ХХ століття: так крім історичних нагадувань про Другу світову та подвиг трудівників повоєнних років, наприкінці 1980-х тут з’явився скорботний куточок афганців, а будівництво невеликого храму святої Ольги – вінцем її високої місії в житті міста.

Архітектура

Розташований в центральній частині проспекту Леніна за роки свого існування парк Слави Запоріжжя придбав монументальні риси з величними колонами біля центрального входу і широкою вимощеною бруківкою центральною алеєю, величезними строкатими клумбами і безліччю звивистих доріжок, панорамними видами і затишними куточками відпочинку.

Його витягнутий уздовж схилів яру звивистий контур бере свій початок від головної міської вулиці і, подолавши відстань у два кілометри, занурюється в швидкі дніпровські води. Двадцять вісім гектар площі парку в північній частині носять риси регулярного планування, в той час як південна являє собою облагороджений людською рукою природний ландшафт. Царство флори тут різноманітно і багатолике, хоча і представлено, в основному, листяними представниками (дуби, клени, ясени, тополі). Хвойні насадження (ялини і сосни) спостерігаються біля пам’ятників радянського періоду.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, парк Слави (зупинка «Бульвар Шевченка»).

Посилання

• Історичні факти. Місто за порогами Дніпра

Як дістатися

По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Н23 (Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя) / Р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т0803 (Маріуполь – Запоріжжя). У місті головною Космічна – Леніна – Гребельна – Каширське шосе до парку Слави в Запоріжжі.

У Запоріжжі громадським транспортом, прямуючим уздовж пр. Леніна до зупинки «Бульвар Шевченка».