Історія

Тернистий шлях Жовкви в анналах історії розпочався у 1556 році, коли селище Винники перейшло до рук Станіслава Жолкевського (російського воєводи).

Але головним творцем Жовкви став син російського воєводи – теж Станіслав (1547 – 1620), який отримав за особливі заслуги булаву гетьмана великого коронного (головнокомандувача військами Речі Посполитої) в 1596 році.

Володіючи такою величезною владою, Станіслав для захисту своїх родових земель під Львовом від набігів турків і татар вирішує побудувати в їх центрі укріплене місто. Вибір припав на селище Винники, як на важливий стратегічний торговий пункт володінь. І будівництво почалося в 1597 році під керівництвом Павла Щенслівого (- 1610), який в 1601 році стає війтом (головою магістрату) ще недобудованого міста під назвою Жовква на честь старовинного родового маєтку роду Жолкевскіх на Люблінщині.

Офіційне закінчення будівництва міста пов’язують з наданням Жовкві Королем польським і великим герцогом литовським Сигізмундом III (1566 – 1623) магдебурзького права 22 лютого 1603, хоча насправді будівництво продовжилося до 1605, коли було споруджено замок з укріпленими бойовими вежами.

Після битви з турками під Цецорою в 1620 році, коли загинули Станістав і його син Ян, рід Жолкевських по чоловічій лінії переривається. Спадкоємицею Жовкви стає донька Станіслава – Софія (у заміжжі Данилович). Після подій 1621 року, коли місто врятувався лише завдяки винахідливості маршалка (церемоніймейстер) Ступниця (він віддав наказ кидати на татар вулики, в наслідок чого покусані і здеморалізовані вороги відступили), була проведена його модернізація: зводиться бастіонний пояс, навколо якого в 1626 році насипається земляний вал з дубовим парканом. Завдяки проведеним роботам місто витримало черговий татарський напад в 1628 році і облогу козацько – татарського війська у 1648 році.

Проте в 1655 році Жовква все ж таки була взята козаками після нетривалого штурму.

Свій розквіт Жовква переживає після обрання в 1674 році на польський престол Яна III Собеського (1629 – 1696), сім’я якого, перебуваючи на спорідненості з Даниловича, успадкувала Жовкву у 1670 році. Король Польщі перетворює місто на одну з своїх офіційних резиденцій: на сході висаджується фруктовий сад з виноградником і споруджуються вольєри для тварин, на півдні – розбивається регулярний французький парк з античними скульптурами, серед озера споруджуються королівські лазні з золоченими камінами і ванними, на горі Гарай закладається ліс і літній будиночок з винними погрібами.

Після смерті Яна III у 1696 році Жовкву успадковує його син Якуб (1667 – 1737), який надає свою резиденцію в розпорядження російської Царя Петра I під час Північної війни (1700 – 1721), коли бойові дії відбувалися на Поділлі.

Після смерті Якуба, Жовква перейшла до його дочки Марії Кароліні (1697 – 1740) (останньої в роду Собєських), а ще через три роки – її двоюрідному братові Міхалу Казімєжу Радзивіллу (1702 – 1762). Новий господар знову перетворює фортецю, прикрасивши центральний вхід сходами з скульптурами власників та перебудувавши двохярусні галерею на зовнішньому фасаді.

Після смерті Міхала Жолкевський замок перебуває в занепаді, його не рятує навіть продаж – новий власник не вкладає кошти в своє придбання. Оборонні стіни і бастіони відходять до магістрату (1787) та їх поступово починають розбирати – у зв’язку з зміною тактики ведення війни в них відпадає необхідність. У 1834 році розібрані львівські ворота сильно пошкоджені під час пожежі роком раніше.

Подальша доля замку сумна: після переходу в руки Артура Глодовського у 1887 році замок був розібраний на будівельні матеріали. Спочатку новий господар продав весь вміст замку, а потім за його наказом були розібрані головні сходи, південно – західна вежа, аркади, замкова каплиця …

Вінцем руйнування колишньої королівської резиденції стало її повне спалення у 1915 році при відступі російських військ під час Першої світової війни (1914 – 1918).

На кошти польського уряду у 1923 – 1931 роках фортецю частково відновлено (зокрема перекриті дахи, стіни відновлені після пожежі), проте другий період реконструкції, який був розпочатий у 1935 році, перервала Друга світова війна (1939 – 1945).

У післявоєнний період (1951) Жовква знову змінила свою назву на Нестеров (на честь Петра Миколайовича Нестерова (1862 – 1942) – автора «мертвої» петлі), але кошти на її масштабну реконструкцію не виділялися.

У 1992 році місту повернули його колишню назву, а у 1994 – йому присвоєно статус Державного історико-архітектурного заповідника.

До 400-річчя дарування місту магдебурзького права в Жовкві була проведена реконструкція фасадної частини замку і Вічевого майдану.

Архітектура

Спочатку Станіслав Жолкевський, натхненний ідеями ренесансу, задумав побудувати «ідеальне місто» з цегли і каменю. Але його зодчий – Павло Щенсливий – привніс в нього галицькі традиції.

Жолкевська фортеця була влаштована в стратегічно ідеальному місці: з трьох сторін його захищало природне озеро з тванями, а з четвертого – південно – східної – міські укріплення з земляним валом, з встановленими на ньому мортирами, і водним ровом, з підйомним мостом.

У периметрі замок являв собою прямокутник розміром 110 х 120 м з чотирьох корпусів з чотирма п’ятикутними трьох ярусним вежами в кутах і вежею над в’їздною брамою у центрі північно – східної частини, до якої так само примикали оборонні стіни міста.

У північно – східному корпусі на першому поверсі були влаштовані, розділені в’їздом, стайні з каретним двором і арсенал з кузнею, а на другому – архів і житлові приміщення для прислуги.

Самий захищений двоповерховий південно – східний корпус призначався для привілейованих персон, тому його фасад був найбільш прикрашений архітектурними шедеврами: двох ярусна відкрита італійська галерея з арками з тосканських і іонічних колон. У ньому знаходилися особисті покої власників і парадні зали для офіційних прийомів.

З південно – заходу до одноповерхового корпусу з підвалами, в якому як і в північно – західному, розташовувалися гостьові покої та господарські приміщення, примикав регулярний парк з алеєю, на кінцях якої розташовувалися альтанки.

Під час правління короля Польщі Яна III висаджується фруктовий сад з виноградником, з’являються вольєри для тварин, на горі Гарай – винні підвали, а на озері – королівські лазні.

На теперішній час реставрацію проведено лише фасаду північно – східній частині замку і деяких приміщень, що знаходяться в ній. Рови та галереї північно – східного корпусу не збереглися, як і статуї перших власників.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська область, м. Жовква, пл. Вічева, 2.

Офіційний сайт: http://lvivgallery.org

Посилання

• Поточний стан. Реставрація чи руйнація?
• Історичні факти. Шоу заради мистецтва

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М 09 (Львів – Жовква – Рава – Руська).

Громадським транспортом залізницею до Львова, а потім маршрутним таксі до Жовкви.