Історія
Тут старовина у в молодому парку знаходить нове життя вже в якості експонатів природного заповідника. Адже саме тут можна доторкнутися до того, що хранителька-земля приховувала під своїм покровом триста мільйонів років – піщані пласти з фрагментами скам’янілостей представників флори і фауни, які населяли її в ті незапам’ятні дні, коли земля була морем.
Зручне стратегічне положення високого обривистого пагорба з річкою у підніжжя, що відкриває огляд на багато кілометрів навколо, служив незамінним орієнтиром і притулком для древніх кочових племен. Ці пагорби пам’ятають злети і падіння предків слов’янських народів, де на зміну тисячолітньому правлінню скіфів прийшли сармати, а потужний Хазарський каганат розтанув без сліду під натиском русичів.
У літописних же документах примітний обривистий пагорб під ім’ям «урочища річки Бичок» зустрічається ще в 1500 році у зв’язку з питанням про закріплення указом великого князя московського Івана III (1440-1505) меж козацьких вольностей Війська Запорозького.
Століття по тому (1600 рік) в офіційних документах фігурує назва місцевості «Клебіна», згадана в рамках широкомасштабних військових дій з оборони кордонів Московської держави від володарів дикого степу – кочових племен, в основу тактики нападу яких входило проходження вздовж вододілів.
При царюванні ж Петра I (1672 – 1725) за степової місцевістю, яка входила в сферу інтересів Російської імперії, закріплюється слов’яно-тюрске ім’я Клебан-Бик, під яким воно відомо й донині.
Поступова колонізація малоросійських земель кінця XIX століття не залишила своєю увагою багату флорою і фауною місцевісті біля річки, про що красномовно свідчать поховання німецьких колоністів на парковій території.
Геологічним же пам’ятником природи оголення корінних гірських порід на берегах Клебан-Бикського водосховища було визнано в 1975 році розпорядженням Ради Міністрів УРСР, що послужило відправною точкою в створенні парку-заповідника, покликаного захистити і зберегти для нащадків унікальне явище.
На початку нового тисячоліття рішенням Донецької обласної ради від 29 лютого 2000 року на площі в тисяча вісімсот сімдесят чотири гектари Костянтинівського району був створений регіональний ландшафтний парк «Клебан-Бик», що включив не тільки геологічні природні комплекси, а й водні простори водосховища.
З плином часу парк, набуваючи все більшого історико-наукового значення в ході його вивчення, розширив свої кордони до двох тисяч дев’ятсот гектарів природно-заповідних територій в дев’яти функціональних зонах Артемівського та Костянтинівського районів Донецької області.
У 2010 році регіональний ландшафтний парк облаштувався масштабною мережею рекреаційних екологічних маршрутів з розгорнутою інфраструктурою, покликаних забезпечити доступ до унікальних природних пам’ятників і, разом з тим, не допустити їх навмисне чи випадкове пошкодження за допомогою організації їх охорони.
Архітектура
Головне відділення ландшафтного парку являє собою природний комплекс, що розтягнувся вздовж берегів водосховища Клебан-Бик, в який крім туристичних стежок з шістьма оглядовими майданчиками на гребені пагорба, прикрашених кам’яними скульптурами, дерев’яними місточками і кованими лавами, входять території туристичних стоянок та кемпінгів на обох берегах водної артерії.
Для любителів спортивної та аматорської риболовлі в Клебан-Бикському парку відведена спеціальна зона на північному березі водосховища, а далі розташовується гідропарк, призначений для проведення культурного відпочинку біля водної гладі.
Визначні пам‘ятки
Для геологічного комплексу Клебан-Бикського ерозійного оголення площею шістдесят гектарів корінних гірських порід характерні суцільні гряди, що відкривають доступ до жовто-сірих піщаних пластів з гравелітовими прошарками, вік яких коливається в районі трьохсот мільйонів років.
Ці пласти приховують багату колекцію скам’янілостей морських мешканців (молюсків, коралів, водоростей) теплого моря, яке колись покривало ці пагорби, і стовбурів дерев араукарії, що зберегли рослинну структуру, але волею природи звернених у камінь. Часом ці кам’яні хранителі історії діаметром до метра сягають довжини у два метри.
Багата флора ландшафтного парку унікальними рослинами, занесеними до Червоної книги України: ковила Лессінга, тюльпан змеелистий, рябчик російський. І лише починає танути сніг, а вже лілово-рожевими крапками то там, то тут серед насту торішньої трави розквітає брандушка – перший вісник весни.
Серед хвиль цілинного і типчаково-ковилового степу заповідника ні-ні, та й промайне невеликий байрачний лісок з кизильником і шипшиною на узліссі.
Фауна природного парку «Клебан-Бик» різноманітна і унікальна в своєму поєднанні. Лише пернатих її мешканців налічується більше ста сорока видів, з яких дві третини гніздяться на його просторах (лебідь-шипун і крижень, сіра чапля та вухата сова, лунь і шуліка…).
Густі зарості байрачних лісів приховують від необережного ока полохливе сімейство рудих косуль, а з настанням вечора зі своїх сховищ в пошуках їжі виходять невеликі стада диких кабанів. Ось стежку перетнули чиїсь сліди – може заячі, може єнотовидного собаки, лисячі або борсучі – не розібрати на сухій землі. А ще тут мирно співіснують їжаки і бурозубки, миші і хом’яки.
Серед плазунів і земноводних мешканців парку варто згадати желтобрюхого полоза, що досягає в довжину двох метрів, – не отруйного змія з агресивним характером, який любить ховатися в земних ущелинах або низьких дуплах дерев, а також гадюк декількох видів (степова, сіра, чорна), черепаху болотну, шахового вужа і зелену жабу.
Клебан-Бикське водосховище площею шістсот п’ятдесят гектар – особлива зона заповідника, адже його основним призначенням є відновлення природної рівноваги водних мешканців цієї місцевості, де плотва і краснопірка, лящ і карась співіснують пліч-о-пліч з щукою, судаком, сомом, окунем.
Паркові скульптури – улюблені об’єкти для фотографування, адже вони так органічно вписані в навколишній ландшафт, що не завжди відразу відрізниш їх від оригіналу: ось в траві біля дерева прилягло вовче сімейство, а далі стежку збирається переповзати желтобрюхий полоз та черепаха. Далі ж по стежці біля кам’яних дерев нагадування про давно минулі століття – морські раковини, корали, водорості…
З високого пагорба за порядком на ввіреній йому території через віки пильно стежить скіфський цар Колоксай під охороною сокола – хранителя божественного Сонця, за спиною у якого минуле (птеродактиль і динозаври), а погляд звернений у сьогодення.
Сховавшись від полуденного сонця в тіні розкидистої маслини на привал біля великого казана присів відпочити козак-музика з люлькою в руках та гарматой біля ніг, готовий у будь-який момент відобразити ворожий напад з усіх боків світу.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., Костянтинівський р-н., с. Олександро-Калинове.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р 19 (Маріуполь – Донецьк — Костянтинівка – Дружківка – Краматорськ – Слов’янськ) до автостоянки в східній частині (орієнтир – кам’яні фігури динозаврів на узбіччі) (з Донецька – 60 км).
Громадським автотранспортом з Донецька в напрямку Костянтинівки / Дружківки / Краматорська / Слов’янська до автостоянки в східній частині (орієнтир – кам’яні фігури динозаврів на узбіччі).