Історія

Тут починалося мирне життя Севастополя на руїнах мілітаристських амбіцій наддержав, коли одне із найпрекрасніших міст Російської імперії з його палацами і театрами, бібліотеками та храмами звернулося на попіл.

А починалося все зі споруди на Миколаївському мису для посилення обороноздатності земляний батареї під №7 1824 споруди знаменитого однойменного найпотужнішого форту в півкілометра довжиною, три яруси висотою і озброєнням в сотню знарядь самого великого калібру (закладений у 1837 році).

Але руйнівний смерч облоги Кримської війни 1853 – 1856 року знищив грізну твердиню, що до останнього дня оборони надійно переховувала у своїх обіймах всі штаби російської армії і міське начальство, церковних служителів, шпиталь, аптеки і навіть ресторани, руками французьких солдатів вже після закінчення бойових дій в 1856 році, щоб на зорі народження нового Севастополя послужити початком однієї з найпрекрасніших вулиць міста-порту – Приморського бульвару.

Закладена в 1884 році зелена стрічка, що простягнулася вздовж одного з наймальовничіших схилів Південної сторони міста, була виконана за кресленнями інженера Федора Миколайовича Еранцева (1841-1908) руками сотень городян, які всього за рік виконали величезний обсяг робіт з розчищення руїн підірваного Миколаївського форту та озеленення паркової території. Урочисте відкриття бульвару відбулося 1 вересня 1885 року. З тих пір його облаштування стало однією з невсипущим турбот місцевої влади.

Свої ж нинішні риси стара його частина придбала два десятиліття потому (1905 рік) в рамках святкування півстолітнього ювілею героїчних подій Оборони міста в Кримській війні. Гіпотетичним автором проекту її створення фахівці називають міського архітектора А.М. Вейзена.

Але завершеності Приморському бульвару надала лише реконструкція після чергового трагічного етапу у долі міста і країни, головною базою Чорноморського флоту якої він був – Великої Вітчизняної війни (1941 – 1945), коли за проектом групи архітекторів у складі П.В. Кумпана, Г.Г. Швабауера і І.А. Сабурова його протяжність значно збільшилася (від будівлі Інституту фізичних методів лікування до театру ім. Луначарського), а обидва центральних входи отримали парадне завершення.

У рамках святкування 225-річного ювілею Севастополя рисам головної його зеленої пам’ятки був доданий сучасний вигляд під час реставраційно-реконструкційних робіт 2008 – 2009 років, якими вона радує і нині.

Архітектура

Згідно первісного проекту від 1885 севастопольський Приморський бульвар являв собою зелену зону, що простиралася від площі Нахімова до нинішнього будинку Палацу дитинства і юності по зовнішньому краю Миколаївського мису на місці знищеної однойменної батареї. Вся його площа була поцяткована мережею прогулянкових алей та оглядових майданчиків серед зелені платанів, лавра, каштанів та маслин, а західний його край замикала будівля яхт-клубу в псевдомавританському стилі з рестораном на другому поверсі. Завершенням же південно-західній частині служив літній театр-терем, побудований ще в 1884 році.

На прикінці XIX століття зелена перлина міста-порту придбала будівлю Біологічної станції з акваріумом (по сусідству з яхт-клубом) . А до 1905 року і зовсім перетворилася до невпізнання: підпірні стіни, пішохідний місток, сходи, спуски, кам’яні лави і пам’ятник Затопленим кораблям назавжди змінили його зовнішній вигляд, надавши сучасних рис.

Через ще десятиліття на Приморському з’явився білий лебідь – будівля Інституту фізичних методів лікування, де зараз розташовується Палац дитинства та юності.

Нинішній закінчений вигляд зеленому серцю Севастополя надала рука архітекторів вже в середині ХХ століття, коли його протяжність значно збільшилася, а два його входи (навпроти Матроського бульвару та біля театру ім. Луначарського) прикрасили доричні пропілеї, щаблі й чаші фонтанів, межею ж між гучним містом і тишею куточка спокою стала ажурна лита решітка.

Пам’ятки

Приморський бульвар – як відображення швидкоплинності й мінливості міського буття, час якого планомірно відраховують сонячний годинник на набережній відразу за містком закоханих з їх драконами і срібним грифоном на гербі минулого і майбутнього, а Адміралтейський якір на століття прикував до севастопольській землі дату закладення її зеленого серця.

І незагойні шрами минулих трагедій залишили на його каменях свої сліди: тут пам’ятник Затопленим кораблям і два перехрещені якорі шанують пам’ять про похованих на дні долях Кримської війни 1853 – 1856 років, граніт і пам’ятна табличка служать нагадуванням про трагічну долю крейсера «Очаків», а почорнілі головки снарядів і сталь якірних ланцюгів на підпірній стіни під мідними іменами загиблих кораблів надійно охороняють пам’ять воїнів-захисників Великої Вітчизняної пам’ятника Героям ескадри.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, Приморський бульвар.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь). Далі по Балаклавському шосе до проспекту Генерала Острякова (поворот в бік міста). Далі: вул. Маршала Бірюзова, вул. Миколи Музики, вул. 4-го бастіону, вул. Леніна. Від Площі Нахімова бере свій початок Приморський бульвар.

Громадським транспортом до Севастополя (з-д, авто – вокзали). Потім в бік центру міста до зупинки площа Нахімова, яка розташована на Приморському бульварі.