Історія

Ще в часи, коли Євпаторія переживала пору свого найбільшого економічного розквіту в якості татарсько-турецької фортеці Гезльов (середина XVII століття), біля міських стін поруч з дров’яним базаром вже існував вірменський квартал з прекрасним храмом, який деякі історики ідентифікують як Текіє дервіш, що збереглося до наших днів .

Але час російсько-турецьких воєн за право володіння чорноморської перлиною по імені Крим поглинув колись обширну євпаторійську вірменську діаспору в своїй пучині, коли для ослаблення економічного становища півострова за допомогою християнського духовенства в 1778 році була проведена широкомасштабна політична акція з переселення віруючих – греки вирушили в азовські степи Маріуполя, вірменам ж були виділені родючі землі Нахічевані.

Але вже через лічені роки після офіційного встановлення російської влади на півострові (1783) вірмени починають заново обживати Євпаторію – відроджується на колишньому місці вірменський квартал, який споконвічно існував у центрі старого міста, а в його центрі за давньою традицією для звершення релігійних обрядів зводиться невелика церква, освячена на честь святого Миколая.

Йшли роки, і зведений тимчасово дерев’яний храм під дією природних стихій поступово руйнувався. Йому на зміну був покликаний закладений в 1817 році кам’яний храм Сурб Нікогайос, але у зв’язку з нечисленністю громади і нестачею коштів будівництво розтягнулося на десятиліття і було закінчено лише у 40-х роках XIX століття.

Перший удар по новій вірменської церкви Євпаторії було завдано в період Кримської війни 1954 – 1856 років, коли в зайнятому коаліційними військами місті господарювали ворожі загони, один з яких був розквартирований на території оплоту віри – сліди їх перебування в післявоєнні роки довелося приховувати під шаром штукатурки.

Потім тривало пів-століття мирного існування під ласкавим кримським сонцем, коли навколо храму з’являється невеликий фруктовий сад, а поруч будівля початкового училища 1891-го року побудови, пізніше ж – церковно-приходська школа для хлопчиків (1909). У цю пору вірменська громада міста переживала епоху свого найбільшого розквіту під скіпетром двоголового орла і меценатів зі свого числа.

Але з падінням російської імперії та початком політики войовничого атеїзму (кінець 1920-х), що вмить перетворили на ніщо релігійні вірування мільйонів людей, вірменська церковно-приходська школа для хлопчиків була закрита в 1929-му, а через три роки (1932-му) за вирішення адміністративної влади Криму почалося і планомірне знищення вірменської святині Сурб Нікогайос – церква закрита, настоятель виселений зі свого будинку, куполи зняті, дзвіниця та портали зруйновані.

Своє нове життя будівля храму починає вже в якості адміністративної частини створеного в 1943 році Євпаторійського геріатричного будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів – місія, яку він з честю виконує в перебігу майже п’ятдесяти років, хоча вона і завдала шкоди його внутрішнім інтер’єрам (зникли без сліду фрески, обвалилася ліпнина, зникло дерев’яне різьблення).

Лише у 1984 році рішенням Кримського обласного виконавчого комітету будівля вірменської церкви Сурб Нікогайос з півторастолітньою історією було нарешті офіційно визнано пам’яткою архітектури.

Духовне ж відродження вірменського оплоту віри в самому серці старої Євпаторії пов’язано вже з приходом нових часів, коли на руїнах атеїстичного Союзу починають повертатися до життя забуті духовні центри. Так в 1991 році храм прийняв перших віруючих, а через рік відчинила свої двері недільна вірменська школа, яка у 1994 році повернулася в свої рідні пенати.

З кожним роком церква руками представників своєї вірменської апостольської громади стає все красивіше, під трепетною рукою майстрів набуваючи, здавалося б назавжди, втрачені риси колишньої аскетичною краси, адже роботи з її відродженню не вщухають ні на хвилину.

Архітектура

Розташована в самому центрі старого міста по вулиці Інтернаціональній церква Сурб Нікогайос, згідно з канонами вірменської храмової архітектури, являє собою однокупольну базиліку з гладко обтесаних білих каменів місцевого вапняку сарматських шарів залягання на вапняному ж розчині, покриту штукатуркою.

Її дзвіниця, що розташована над чотириколонному портику центрального входу, являє собою восьмикутну в плані арочну ротонду під шатровим дахом на восьми колонах з капітелями коринфського ордеру.

Основний прямокутний (12м х 22м) периметр вірменського храму Євпаторії має двоярусне планування при трьох входах з арочними портиками і апсидою, зверненою на південний схід. Входи мають підкреслену арочну структур з виділеним замковим каменем і раскрепованним карнизом під обманною аркою з центральним архівольтом.

Два ряди віконних прорізів (нижні прямокутні забрані ажурними гратами і круглі – на верхньому бічних фасадів та напівкруглі над входами) створюють природне освітлення тринефного внутрішнього аскетичного простору, де лише доричний ордер обробки масивних колон і круглі розетки під куполом розбавляють молочну білизну стін.

Восьмигранний купол базиліки святого Миколая на чотирьох прідпружиненних арках, що розташований на високому світловому барабані, гасить свій розпір бічними арками на величезних колонах.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 44.

Як дістатися

По трасі Р25 (Сімферополь – Саки – Євпаторія). На кільці повернути на вул. Ескадронну, потім на розвилці – на вул. Матвєєва, уздовж якої слідувати до вул. Караєва, яка перетинає вулицю Інтернаціональну. У глибині кварталу на перетині і знаходиться вірменська церква.

Громадським транспортом до авто або залізничних вокзалів (розташовані поруч) далі пішим ходом 20-30 хвилин вздовж вулиці Інтернаціональній до кварталу на перетині з вулицею Караєва, де розташований храм Сурб Нікогайос.