Історія
У 1621 османський світ ще спав і не відав, що на його найдальшому рубежі в прекрасному приморському місті Гезлеві з’явився на світ його майбутній співак Ашик Умер (1621 – 1707), якому судилося вписати золотою арабською в’яззю історію його звершень і завоювань в химерному переплетенні бувальщини і вигадки на сторінки фоліанта всесвітньої літератури.
З перших днів свого народження у заможному будинку свого батька Абдули Кеджи Оглу (хутровика із власною лавкою, що користується загальною повагою городян) маленький Умер ріс в млості й достатку не проявляючи жодних видатних талантів. Так минуло його дитинство в школі мектеп найближчої до будинку мечеті, де він пізнав початкові навички письма, читання і основ релігії.
Маючи намір дати синові гарну освіту, Абдула Кеджі влаштовує його подальше навчання у престижному медресе при ханській мечеті Джума Джамі, з тим щоб його спадкоємець виріс вченим чоловіком, здатним продовжити його прибуткову справу. Але всім сподіванням батька, здавалося, не судилося здійсниться – щодня недбайливий учень викликав нарікання свого наставника Абдули Кеджі Оглу, що супроводжувалися насмішками товаришів по навчанню.
Так тривало аж до оповитої таємницею зміни в поведінці юнака, коли одного разу ще вчора один з найпоганіших учнів тепер став без запинки відповідати на всі питання вчених наставників та, до того ж, у віршах. Так почалася кар’єра Умера в якості співака зі сазом в руках, про якого незабаром заговорив увесь Гезлев.
Утвердиться ж на хиткому терені літератури допомогло майбутньому співакові зі світовою славою визнання 1637 його талантів тонким цінителем поезії – новим кримським ханом Ресмі Бахадір I Гіреєм (1602 – 1641), на честь сходження на трон якого юний Умер Абдула Оглу написав чудову оду.
Не дивлячись на свої успіхи на літературному терені гезлевське обдарування продовжив своє навчання в медресе аж до трагічної кончини свого головного наставника Абдули Кеджі Оглу, яка настільки вразила юне серце, що він проміняв вчені книги на нескінченну дорогу мандрів.
Османська імперія, Персія, Кавказ, Річ Посполита, Угорщина, Болгарія, Греція і знову майбутня Туреччина – його шлях нескінченний як і його пісні, в яких любов і ратний подвиг, містика і філософія, релігія та соціальні проблеми сплелися в туге стебло лози його творчості, чи був він вільним поетом або ашиком (співаком) яничарського війська.
Але далека дорога мандрівок, як і будь-яке життя, має для кожного свій кінець – Ашик Умер на схилі років повернувся у свій рідний Гезльов багатим і знаменитим, щоб встигнути ще віддати хвалу Аллаху, побудувавши кілька мечетей у різних частинах міста (одна з них біля Текіє дервіш). За переказами саме у благодатних стін однієї з них у західній частині міста він і знайшов свій останній земний притулок в 1707 році.
Вже після смерті неперевершеного майстра слова, в XVIII столітті, світ побачив перший збірник його віршів, три томи з якого дійшли до наших днів в оригіналі, щоб у кожним наступним перевиданням все більше збільшувати кількість примірників.
Мечеть біля могили Ашика Умера, що носила його ім’я і протягом століть залишалася одним з найбільш шанованих місць в Гезлеві, рукою недбайливого російського чиновника в XIX столітті помилково була перейменована в Ана Бей під час перепису сакральної архітектури міста на березі Каламітської затоки.
Після трагічних подій Громадянської війни і початку антирелігійних утисків нової влади мечеть прославленого тюркомовного співака Євпаторії в числі інших культових споруд була закрита і пристосована для житлових потреб, а меморіал навколо неї зрівняти із землею. Так могилу прославленого гезлевського поета було втрачено.
Але людська пам’ять – краще сховище на світі – не забула про великого творця, і в серпні 2004 року в затишному сквері біля величної Джума-Джамі побачив світ пам’ятник Ашику Умеру Оглу від вдячних нащадків як визнання немеркнучого світла його слави, яке через століття висвітлює благодатну кримську землю, що його породила.
Архітектура
Витончена фігура в традиційному кримськотатарському одязі з тонкими рисами благородного обличчя застигла в швидкоплинному роздумі перед наступним акордом, де погляд спрямований крізь вічність щоб осягнути всю сутність буття з його радощами і печалями – то творіння євпаторійського скульптора Олексія Єгоровича Шмакова, який увібравши всю силу творінь поета зобразив його образ зі сазом в руках таким, як колись він оповідав про життя і його проблеми.
Високий постамент серед моря квітів із застиглим співаком, де його власними словами виражена вся сутність великого поета:
Я з Гезлева і звуся Умер. Праобраз мій
Був на Скрижалі вибитий святій.
А тіло, зроджене з ясних стихій
Плекалось у раю — краю солодких мрій.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, АР Крим, м. Євпаторія, сквер Ашіка Умера.
Як дістатися
По трасах Р25 (Сімферополь – Саки – Євпаторія) / Т0111 (Роздольне – Євпаторія) / Т0108 (Чорноморське – Євпаторія), на кільці з Роздольненського шосе повернути на вул. Ескадрон, а на наступному роз’їзді – на вул. Революції, куди виходить сквер Ашика Умера.
Громадським транспортом до вокзалів Євпаторії, а потім пішим ходом 20-30 хвилин вздовж вулиці Інтернаціональної, а потім Караєва, що виходить до вул. Революції з пам’ятником біля Джума Джамі.