Текіє дервіш

Історія

Будівля текіє дервіш в Євпаторії Текіє дервіш

Аскетична сфера купола на квадратному п‘єдесталі, схована у восьмигранник цегляних ступенів ось вже більше десяти століть зберігає таємницю свого народження, адже камінь довговічніше, ніж папір, а історія сповнена руйнівних подій, які не щадять ні людей, ні, тим більше, його творінь. Ось чому датування будівлі текіє лише імовірно фахівцями віднесено до XI століття.

Причому, судячи з конструкції самої храмової будови, швидше за все, її варто віднести до християнського зодчества, в основу якого покладені візантійські канони будівництва, що в зіставлення з передбачуваною датою споруди та письмовими збереженими свідченнями (згадка вірменського кварталу з прекрасним храмом за Одун Базар Капусу (поза фортечних стін) і відсутність у передмісті Гезлева кварталів інших християн Евлія Челебі в 1666 – 1667 роках) робить найбільш імовірним приналежність храму до вірменської апостольської церкви.

Експонати етнографічного музею кримських татар в Євпаторії Експонати етнографічного музею

Відсутність детального опису в документальних джерелах храму дає право іншим дослідникам оскаржувати вірменське походження будівлі текіє, і відносити його вже до рубежу XIV-XV століть і мусульманкої громади, що побудувала його для мандрівних прихильників суфізму – дервішів.

Хоча, якщо взяти до уваги першу точку зору і його подальшу долю, коли в ході першого руйнівного наступу на Кримський півострів 1736 російських військ храм уцілів під ударом військ фельдмаршала Бурхарда Крістофа фон Мініха (1683 – 1767), у той час як мусульманський Гезльов поліг у руїнах, то можна зробити висновок про розміщення в цих стінах текіє дервішів швидше за все або відразу після цих подій (в помсту за зганьблені святині ісламу), або після історичного виходу християн з півострова в 1778 році (вірмени були переселені в Нахічевань).

Як би-то не було, але на межі XVIIIXIX століть саме в цьому храмовому спорудженні розмістилося текіе одного з найбільш таємничих орденів суфізму – Мевлеві (дервіші, що крутяться). Для виконання належним чином нової високої місії тоді ж поруч була добудована мечеть з мінаретом, що зробило комплекс одним з найбільш шанованих в Криму, а пізніше його завершенням стало одноповерхова будівля школи-медресе для хлопчиків.

Не дивлячись на встановлення на півострові влади Російської імперії, основною релігією якої було християнство, текіе продовжувало протягом усього XIX успішно функціювати, перетворившись на одну з визначних пам‘яток Євпаторії (танці дервішів були доступні для перегляду бажаючих щодня з дев‘яти вечора) на ряду з уцілілими залишками міських воріт і мечеттю Джума-Джамі, коли місто перетворилося на один з фешенебельних курортів країни.

З приходом нового ХХ століття і антирелігійної політики нової радянської влади в 1924 році храм був закритий, щоб на довгі десятиліття перетворитися на склад однієї з баз Чорноморського флоту країни. У цьому не мало посприяла наявність в комплексі мінарету, який військові використовували як дозорної вишки, хоча і зажадало повного знищення розташованого на території кладовища дервішів (у 1933 році могили зрівняли з землею, а надгробні плити звалили в кутку двору).

Традиційне вбрання дервіша (не рахуючи чорною накидки) в етнографічному музеї текіе-дервіш Євпаторії Традиційне вбрання дервіша в етнографічному музеї

Переживши лихоліття Другої світової (незначно був пошкоджений дах минарету), комплекс євпаторійський текіє дервішів в 1963 році нарешті було визнано пам‘яткою архітектури постановою Ради Міністрів УРСР з узяттям на облік, але кошти на його реставрацію знайшлися занадто пізно – модернізацію школи-медресе (реставрація і надбудова другого поверху), що почалася в 1988 році, поховала під своїми уламками країна рад.

Вітер змін принесла стародавньому храму лише зоря нового тисячоліття – у 2000 році комплекс був переданий віруючим, а в 2004 році нарешті було відкрито Євпаторійський кримськотатарський етнографічний центр “Текіє дервіш” (будівля медресе), в заново оброблених кімнатах якого затишно сусідять музей і класи з вивчення арабської писемності і священнписання Корану, майстерні народних промислів і релігійна громада.

Архітектура

Комплекс, що представляє в плані прямокутник (38м х 42м), замкнений між вулицями Поворотною і Інтернаціональною своїм центральним фасадом (медресе і ворота з фамільним символом роду Гіреїв) виходить на вулицю Караєва.

Мечеть Шукурулла-ефенді (південно-західний кут) Мечеть Шукурулла-ефенді

Текіе дервіш, яке піддався численним реконструкціям і перебудовам (лише впродовж ХХ століття їх документально зафіксовано три – 1910, 1925, 1988), нині складається з трьох невід‘ємних складових, що створюють вражаючий симбіоз східно-візантійської принади:

Найдавніша будівля комплексу (імовірно XI століття) – безпосередньо саме текіе – являє собою центральнокупольну квадратну в плані (сторона – 17,5 м) споруду зі зрізаними двоступенево кутами так, що в передкупольній частини утворений восьмигранник, що є свого роду барабаном для покритої жолобчастої черепицею шатрового даху. Сам вінчаючий купол діаметром 9,35 м спирається на підпружинені арки з вітрилами, що спускаються на висоту 0,8м від сучасної бетонної підлоги. З кожного боку на рівні другого ярусу в будівлі пробито по два невеликих стрілчастих вікна нині прикрашених вітражним склом.

Школа-медресе і головні ворота текіе дервіш в Євпаторії Медресе і головні ворота текіе дервіш

Внутрішне приміщення складеної з вапняку будівлі з товщиною стін близько метра поштукатурені. Воно являє собою витягнутий у висоту обсяг (10,5 м) з полу-сферичним куполом, на нижньому ярусі якого розташовані дев‘ятнадцять невеликих (2,7 м х 1,6 м) келій під цибулинним склепінням зі стрілчастими виходячими в основний зал дверними отворами і вузькою щілиною вікна. Кутові з них – п‘ятикутні більшого обсягу з виходом в суміжну келію.

З боку центрального входу євпаторійського текіє, розташованого на заході, шлях перепиняють потужні дерев‘яні двостулкові двері під стрілчастим склепінням. Поєднання ж з основним об‘ємом відбувається через буферне приміщення і вузький темний коридор.

Лівіше центрального входу – одностулкові двері, що ведуть у саму простору келію споруди з аркою, каміном і нішею для лампади, яка з‘єднана з сусіднім приміщенням бібліотеки. Це колишні апартаменти суфія.

Внутрішній простір мечеті Шукурулла-ефенді комплексу "Текіє дервіш" у Євпаторії Внутрішній простір мечеті Шукурулла-ефенді

В цілому будівля носить відмітину свого ордену Мевлеві, представляючи собою на даному етапі аскетичний позбавлений нальоту прикрас храмовий комплекс без міхрабу, призначений для молитви і відмови від мирської суєти.

Школа-медресе (XVIII століття), яка є фасадом всього комплексу “Текіє дервіш” спочатку являла собою одноповерхову будівлю (другий – добудований в ході реконструкції 1988 — 2004 років). Стіни його складені з каменю-черепашняку. Але свій первинний вигляд будівля практично повністю втратила, захована рукою останніх будівельників у сучасну оболонку.

Плід багаторічних добудов і перебудов мечеть нині носить ім‘я Шукурулла-ефенді або Бідь-базар-джамі (XVIII століття). Її двох‘ярусний прямокутний (17,2 м х 9,6 м) обсяг з прямокутними ж вікнами складений на старому фундаменті з буту на глині ще зберігає сліди колишньої розкоші: михраб південної стіни і штукатурки з домішкою овечої вовни.

Черепки глиняних посудин, знайдені при розкопках в євпаторійському текіе дервіш Черепки глиняних посудин, знайдені в текіе дервіш

Зі сходу до неї примикає мінарет заввишки трохи більше ніж двадцять метрів. Його підставою служить квадрат (сторона – 2,35м), що переходить за допомогою оперізувального карниза в десятигранник, а вершиною гвинтовий внутрішньої п‘ятидесятичотирьохсходових східців служить балкон-шерфе.

Музей

Розташований в будівлі медресе етнографічний музей нині в документах, предметах одягу та побуту розповідає історію мусульманської громади Євпаторії з її радощами і тугами, злетами і падіннями.

Предмети вжитку кримськотатарського етнографічного музею в євпаторійському центрі "Текіє дервіш" Предмети вжитку етнографічного музею в текіє дервіш

Зі старовинних фотографій дивляться на сучасників ті, хто давно покинув цей тлінний світ, щоб возз‘єднатися з Аллахом, а вишиті вмілою рукою амулети і понині захищають тих, хто істинно вірує.

Мініатюрні статуетки, одягнені в пошиті за всіма канонами кримськотатарської культури одягу, заховані за склом справжні святкові вбрання, картинки із зображенням миттєвостей колишнього живої ниткою оповідають про культуру і побут, життя і сподіваннях народу з нелегкою долею.

Пам‘ятки

Могильні плити зі зруйнованого кладовища текіє дервішів в Євпаторії Могильні плити зі зруйнованого кладовища дервішів

При загальній аскетичності комплексу Текіє дервіш яскравими штрихами, що запам‘ятовуються, є знайдені на його території керамічні глечики з черепками, що колись були сховищами цілющої вологи, які причаїлися то тут, то там в нішах. І надгробні плити, пошкоджені безбожної рукою, сиротливо туляться в кутку позбавлені своїх безвісних могил.

А неподалік від входу в храм дерево все повите різнокольоровими стрічками – то могила святого Отеш-діда, не так давно знайдена при чергових археологічних дослідженнях, у якої правовірні підносять свої молитви, щоб бути почутими небесами.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Караєва, 18.

Як дістатися

По трасі Р25 (Сімферополь – Саки – Євпаторія). На кільці повернути на вул. Ескадронну, потім – Матвєєва. Четвертий поворот напрво – вул. Караєва, де праворуч розташоване текіе.

Громадським транспортом до авто / ж-д вокзалів (розташовані поруч) далі пішим ходом 20-30 хвилин вздовж вулиці Інтернаціональній, на перетині з вул. Караєва якої розташований храм дервішів.

Виктория Шовчко