Подільська перлина класицизму на службі у Ескулапа в обрамленні зеленого оксамиту величезного пейзажного парку.
Притулок неприкаяної душі дочки своєї останньої володіли, яка білим серпанком проходить його коридорами в тихих сльозах про нездійснене щастя.
Мавританська екзотика на кримській землі оповита зеленою хмарою по крупицях витканою люблячою рукою з дарів Флори.
Овіяний легендами маєток аристократичної сім’ї, народжений з вигадок та билин, щоб стати однією з перлин намиста ПБК.
Побудований для того, хто протягом трьох останніх поколінь Романових був її довіреною особою, хто був присвячений в усі таємниці і перипетії світського життя, кому було довірено розпоряджатися всім майном царської сім’ї.
Чудова мініатюрна літня резиденція, побудована занадто пізно для того, щоб побачити весь блиск і пишність офіційних візитів імператорського двору.
Білий лебідь царського південного берега Криму, що пливе по смарагдовим хвилях Лівадійського лісу, в оточенні свити.
Офіційна літня резиденція трьох останніх імператорів дому Романових, якій судилося сталь колискою миру після останньої Світової війни.
Реальне втілення вічної мрії людства про небо, де прозорий кришталь повітря і безкрайній простір блакитної висоти дають відчуття безмежної свободи і щастя.
Заплутавшись в хмарах центрального відрігу Ай-Тодорської скелі, де на запаморочливій висоті над бурхливою безоднею причаїлося Хенераліфе вічної мрії про щастя.
Море, сонце і благотворне повітря Севастополя стали родоначальниками палацу-перлини, якому через пів-сторіччя судилося стати колискою юних талантів.
Білий лебідь Приморського бульвару з колонами ротонди і кованим ажуром балкончиків, ліпним візерунком фронтонів і вензелями напівколон, відбиваючись у смарагдовій гладі затоки, дарує ілюзію вічності і застиглої миті буття.
Одна з найкрасивіших резиденцій царської сім’ї на українській землі, де немає величі представницьких залів і химерності офіційних кабінетів, а лише затишний спокій невеликих кімнат, де навіть самодержець всеросійський міг відчути себе простим смертним та відпочити від протоколів, візитів і зустрічей.
Палац для графа, потім для царя, а в підсумку – улюблене місце відпочинку тих, хто перевернув весь життєвий уклад величезної країни по імені Росія, щоб вже ніколи в ній не було ні царя, ні графа.
Палац нездійсненої мрії про щастя, як символ швидкоплинності миті щастя серед сірої безодні буття.
Романський замок, що загубився десь серед безкрайньої синяви Чорного моря і потопаючих у зелені парку відрогах гірських хребтів, де лише крики чайок та шум хвилі порушують вікове упокоєння тиші.
Англійський замок для перського шаха на українській землі.
Одне з унікальних творінь, якими так славляться одеські вулиці, де Англія і Франція, Італія та Іспанія сусідять зовсім поруч на одній вуличці лише руку простягни.
Тут застиглі кам’яні риси настільки пронизані духом далекого туманного Альбіону, що здається поглянь у вікно, і перед тобою не вигини вуличок Чорноморської перлини, а безкраї вересові пустки англійської землі з одвічним пошуком чотирилистої конюшини.
Царі, самозванці, поети, письменники… так багато їх – Великих, чиї обличчя зберігає у своїй пам’яті палац на вершині пагорба.
Родове гніздо, яке не раз бачило розквіт і занепад своїх творців, служачи колискою цілої плеяди історичних особистостей, що вершили долі цілих народів Європи.
Кинута на розтерзання ненаситному часу фамільна спадщина, яка не змогла пережити зради.
Птах-фенікс, що вийшов з вогню двох світових воєн ще більш прекрасною короною Вишнівця.