Давня легенда православного Острога, про яку залишилися лише спогади та маленька каплиця як оберіг святого місця.
Колись один з найбагатших і привілейованих міських храмів, що княжими молитвами чотири століття існував в благості та млості і вмить розчинився в димній повітрі згарища.
Православ’я і католицизм під одним дахом як завжди на ножах в боротьбі за підкорення сердець та умів волинян в усі часи, при всіх режимах нескінченного маятника історії.
Величний латинський хрест, в надрах якого досі живе та перша скромна церковця народжена одним найяскравіших представників православного Острога.
Чи-то каплиця, чи-то собор, живий чи мертвий – його доля вимірювалася неспішними двохсотлітніми кроками і перейшла на біг в ХХ столітті.
Маленький збережений небесами шматочок святої волинської землі народжений на світ та загублених різними поколіннями однієї родини, які не ставлять пам’ять предків а ні в гріш.
Тендітна надія, яка витримала два з половиною століття натиску руйнівних воєн і могутніх тиранів, щоб стати символом незламної волі української землі.
Сила віри в земному вигляді дерев’яних обладунків як показник рушійного фактора людської думки і єднання перед лицем життєвих труднощів.
Храм на місці древнього святилища вільного духу, що століттями благословляв українських воїнів свободи на смертельний бій за рідну землю.
Хранитель мудрості предків, втілений в слова або душевний порив заради миру і творення всупереч жадібності, користолюбства і безмежний влади тимчасових тиранів.
Войовничий хранитель світу острозької землі з християнським хрестом в руках, крилами віри за спиною і гострим мечем в булатних піхвах.
Казковий замок у волинській глибинці, що зійшов зі сторінок стародавніх книг, за високими стінами якого знайшли свій споконвічний притулок світ, віра і любов до ближнього свого.
Останній дарунок творця своєму дітищу, який через століття буде опромінювати своїм світлом маленьке містечко загублене десь в глибинці волинської землі.
Унікальний витвір невідомого майстра як вічна пісня смертних огорнута в кам’яні обладунки во славу небес.
Радість, страждання і надія католицької громади міста на століття відображена в барокових крутках і срібному голосі дзвонів, які крилами віри обіймають стародавнє місто на березі швидконогої річки.
Два храму в одному кам’яному вбранні як унікальний симбіоз епох і стилів під черепичним дахом в знак примирення і наступності часів.
Тричі народжена з небуття силою духу волинської землі щоб протистояти всім порокам цього грішного світу, несучи світло, добро і любов небес.
Володарка природних стихій на гребені домінуючої висоти в стародавньому місті на березі звивистої річки.
Вмираючий і відроджуваний кожен раз в новому обличчі зі старою загартованої в боях з долею душею він – символ древнього міста на березі швидконогої волинської річки як літопис українського народу написаний в історії однієї історичної перлини.
Син єдиної віри і пасинок різних конфесій в боротьбі за існування по волі земних владик.