Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Монастир в Межирічі

Історія

Свято-Троїцький храм Межиріцького монастиря Троїцький храм в Межирічи

Коли волею долі і Великого князя Вітовта (1350 – 1430) селище на березі Вилії всього в декількох верстах від Острога опинилася в руках Федіра князя Острозького (1360 – 1437) (підтверджує грамота від 3 липня 1396 роки) мабуть ніхто і передбачити не міг, що в недалекому часі воно перетвориться не лише на головного південно-західного захисника підступів до стародавнього міста, але і стане великим православним центром.

І хоча за припущеннями православної церкви кляштор в Межирічі було закладено монахами Києво-Печерської лаври ще десь після 1240-ого (згадка в літописі як безіменного біля Острога), офіційним його засновником вважається Іван Васильович Острозький (1427 – 1465), який в 1453 – 1460 роках на місці більш ранньої дерев’яної Троїцької церкви в центрі палісаду звів укріплений комплекс з кам’яно-цегляним храмом.

Підставою для припущення, що саме Іван, а не його батько Василь Острозький (- 1461), був його будівничим при відсутності наявних документів грунтується на факті заснування ним же Дерманського жіночого монастиря, підкріплені відомостями про пожежу дерев’яного межиріцького храму в середині XV століття, схожість проекту з острозьким Богоявленським собором того ж часу споруди та яру православну позицію першого.

Дзвіниця Троїцького монастиря в Межирічі Дзвіниця в Межирічі

Його син Костянтин (1460-1530) не тільки всіляко підтримував і оберігав обитель між Вилією і Збитенкою, але і виділив їй додаткове фінансування фундаційнним актом від 12 березня 1523 року.

Потім Межиріч стане офіційною резиденцією Януша Острозького (1554 — 1620), який вступив в право власності в 1603-ому, після отримання з рук Сигізмунда III Ваза (1566 – 1632) Магдебурзького права, що передріче місту і його святині забезпечене майбутнє – остання вже через рік зробить перший крок на шлях свого повного перетворення під час розпочатої новим господарем грандіозної реконструкції не тільки Троїцького храму, але і всіх оборонних споруд в камені, перетворившись в 1610-ому на грізну фортецю.

На цьому щедрі хазяйські дари улюбленому дітищу не вичерпалися, і вже 28 червня 1612 року князь Острозький відпише йому додаткові земельні наділи на березі річки Вілії з садами і пасікою, а також десятину з семи своїх маєтків. Але самим щедрим даром стала справжня свобода від хазяйської руки шляхом передачі в тому ж році монастиря з усім майном і привілеями францисканському ордену католицької церкви в особі єпископа Казимира Пісковського.

Так релігійні переконання діда через два покоління були по-блюзнірськи потоптані правнуком Івана – Янушем, який не тільки змінив вірі предків, а й порушив клятву батькові дотримуватися принципів віротерпимості і толерантності до наявних святинь на території своєї частини родової спадщини.

Західна стіна межиріцького Троїцького монастиря Західна стіна Троїцького монастиря

Важкі роки бойових дій українсько-польської війни 1648 – 1657 років для Межиріча як південно-західного оплоту оборони Острога стали справжнім випробуванням, коли вже в перший рік місто було зайняте козаками, яких безуспішно намагалися вибити сім польських загонів господаря міста Домініка Заславського (1616 – 1656). В результаті крім бойових ушкоджень почалися масштабні пожежі, які знищили і Троїцький монастир, і хазяйську резиденцію. На наступний рік – новий штурм і нові руйнування.

Після тих страшних подій селище по суті назавжди втратило свій міський статус, а за аналогічними проблемами своїх братів по нещастю загубилися і труднощі відновлення францисканського кляштору, який на початку XVIII століття перебував в жалюгідному стані, а почав відновлюватися лише в середини століття.

Протягом двох століть Межиріч змінить безліч господарів, але його головна святиня так і лишиться католицькою. Обласкана увагою вона змогла до середини XIX століття накопичити в реєстрі майна величезні багатства (тільки бібліотека налічувала тисячу дев’ятсот книг), які мало не забрав полум’я 14 листопада 1854-ого (тоді постраждали церковні куполи, святі образи, перекриття та дерев’яні споруди комплексу).

Каплиця Троїцької обителі в Межирічі Каплиця Троїцької обителі

Польське повстання 1863 року стало для Російської імперії, яка захопила владу на українській землі після Третього поділу Речі Посполитої номінальним приводом до посилення релігійної політики і ліквідації практично всіх католицьких монастирів на своїй території. Так межиріцька Троїцька обитель через три з половиною століття повернулася в лоно православ’я.

Осиротілий-було після вигнання францисканців храм прийняв Костянтин Червінський, освятивши 13 листопада 1866-ого головний престол на честь Святої Трійці (пізніше були хрещені бічні – архістратига Михаїла та апостолів Петра і Павла). Найбільша уціліла в Острозькому окрузі церква стала парафіяльною, її ікони і образи були перемальовані, вівтарі розібрані, внутрішнє оздоблення змінено, а майно – відписане імперській скарбниці.

На таких умовах храм не тільки благополучно продовжив своє існування, але і взяв під свою опіку місцеву розташововану в сільській хаті школу, в якій навчалося до трьох десятків місцевих дітей.

Після Першої світової в умовах польської республіки Межиріч став прикордонним містечком з особливими умовами допуску, що значно скоротило його торгової-економічний розвиток і знизив фінансування православної обителі без заїжджих прочан, хоча у отця Стефана Рихлицького знайшлись-таки кошти для початку в 1925 році масштабної реконструкції церкви для знищення її католицької архітектурної суті при постійному тиску судової тяганини з католиками за комплекс (тривала до 1934 року).

Південна башта монастиря в Межирічі Південна вежа межиріцького монастиря

У роки Другої світової, змінивши кілька настоятелів, Троїцький монастир у Межирічі кілька разів потрапляв в саме пекло війни (останній раз був розстріляний артилерією червоної армії в 1943-ому), а його стіни послідовно служили притулком для мадярів, куреня УПА, радянських військ.

Всі спроби комуністичного атеїзму закрити цю сільську парафію розбилися об завзятість і стійкість однієї людини – батька Володимира Бобровицького (- 1981), невпинними турботами довжиною в п’ятдесят років якого притулок православ’я не тільки продовжував діяти, а й був капітально професійно відреставрований в 1967 – 1971 роках Львівською філією міжобласного науково-дослідного реставраційного центру.

Незалежність України від радянського гніту стала звільненням і для Свято-Троїцького монастирського комплексу: в 1991-му парафіяльний храм знову став монастирським, а вже 16 серпня тут прийняли постриг перші його брати. Потім будуть заселення другого келійного корпусу (1992), відкриття духовно-пастирської училища (1994), реставраційно-відновлювальні роботи (1999) і розпис внутрішнього інтер’єру храму (2007). Так що зараз в оновлених стінах духовні нащадки тих, хто багато століть назад першими відкрили жителям Острожчини слово Боже, продовжують нести в народ іскру віри і добра.

Архітектура

Межиріцький Троїцький монастир Троїцький монастир в Межирічі

Чотирикутний оборонний периметр площею в 1,2га з дозорними вежами по кутах в Межирічі зберігає за своїми стінами спокій монастирського комплексу, що складається з розсипу перлин (двох келійних корпусів, вежі-дзвіниці, південної і північної господарських будівель) та головного діаманта – Троїцького храму в центрі. Всі споруди виконані з цегли і пісковику.

Троїцька церква тринавова триапсидна шестистовпна має хрестово-купольне планування з п’ятьма главами на високих восьмигранних зовні і круглих всередині світлових барабанах, контрфорси, що піднімаються практично до рівня головного обсягу, та два симетричних келійних корпуси з боків. Її суворий вигляд крім рустованих кутових пілястр пом’якшують аркатура на кронштейнах над центральним входом, декоративні ніші головного фасаду, круглі вікна-троянди, профільований лобовій карниз, неширокий оперізуючий фриз, бойової парапет, вікна з перемичками пологих і коробових арок, а також зімкнуті покрівлі бань.

Внутрішній інтер’єр храму розділений шістьма квадратними в перерізі колонами витягнут по осі схід-захід. Перенесення ваги куполів вирішене системою арок і парусів, а їх відмітною декоративною деталлю є плетений орнамент, виконаний в техніці сграфіто. Апсиди та нартекс вінчають нервюрні склепіння, а віконні ніші прикрашені витонченими вітражами.

Пам'ятний хрест на честь 600-річчя першої згадки Межиріча Пам'ятний хрест 600-річчя Межиріча

Примиканні до Троїцької церкви з півночі та півдня крила двоповерхових клейних корпусів посилені по зовнішніх кутах круглими в плані триярусними вежами під шатровим дахом. Оборонний характер їхньої побудови, не дивлячись на витончені аркові і трикутні сандрики на різьблених консолях, білокам’яні лиштви і аркові декоровані каннелірованими пілястрами портали входів з маскартонамі, розетками та тригліфами, видає маленький розмір вікон, що повторює контур баштових бійниць.

Реєстр їх внутрішнього оздоблення очолюють дві великі зали в кожному під зірчастими склепіннями з розетками та нервюрами, а завершують – келії другого поверху під хрестовими склепіннями.

Перші два яруси монастирської триярусній дзвінниці, яка раніше також виконувала роль надбрамного корпусу з’єднуючись з храмом критою галереєю, мають єдиний прямокутний в плані обсяг з трьома членуваннями, а верхній квадратний – вінчає шатровий дах зі складним заломом. Характерною рисою споруди служить важкий антаблемент з складнопрофільним карнизом, витягнуті арки верхнього ярусу і кутові пілястри з перехопленням.

Куполи межиріцької Троїцької церкви Куполи Троїцької церкви

Прямокутний в плані одноповерховий з глибокими підвалами південно-східний господарський корпус декоровано глухою аркадою, а його кути, віконні та дверні прорізи підкреслює білокам’яний руст.

Фортечний периметр захищає цегляна потинькована стіна завтовшки 1,5м і висотою до 8м, яку вінчають черговані зубці «ластівчин хвіст» і «півколо» над в’яззю широкого фриза. Його вежі – двоярусні правильні шестигранники, прикрашені аттиком з парними круглими бійницями на кожній, пілястрами білокам’яного русту, фризом з декором в техніці сграфіто, ключовидними бійницями і фігурними зубцями, що створюють ілюзію корони.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Рівненська обл., с. Межиріч.

Офіційний сайт: http://mezhyrich-mon.com.ua

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р26 (Острог – Радивилів). У Межирічі по головній в центр старого міста, де розташований Троїцький монастир.

Громадським транспортом з Острога / Рівне до межиріцької сільради, а потім на схід три квартали до храмового комплексу.