Історія

Князі Острозькі – визнані творці і благодійники у всіх сенсах міста на берегах Вілії. І хоча дерев’яна Миколаївська церква зустрічається в фундаційних документах першого з них – Данила Васильковича ( – 1386), але стверджувати що саме він був її будівельником на їх підставі не представляється можливим у зв’язку зі згадкою храму як вже існуючого. Це дає підставу датувати його не пізніше першої половини XIV століття.

Цікаво, що крім майнових згадок в документах XVI століття, історія зберегла милостиве підтвердження Костянтина Василя Острозького (1526 – 1608) від 17 квітня 1592 року про не стягнення з православного оплоту віри розташованого в північній частині міського периметра в межах другої лінії оборони княжих податей, міських і замкових повинностей.

Фатальний розділ батьківської спадщини 1603-ого між Олександром (1570 – 1603) та Іваном (1554 – 1620), після якого Миколаївська церква відійшла останньому (прийняв в католицтві ім’я Януша), на два століття вперед змінили долю храму: після закриття Богоявленського собору він отримує статус замкового в уніатському якості ( – 1636), а під час відновлення після руйнівної пожежі 1703-ого (поплавились навіть дев’ять церковних дзвонів) були підтверджені його права на великі земельні наділи і ставропігію (1708).

Наступний документальний період в житті святині в самому серці міста пов’язаний з передачею її під опіку братії католицького ордена Василія Великого, яка сталася в першій чверті XVIII століття, причому разом з цією подією оплот християнства позбувся статусу ставропігії, хоча і зберіг всю своє багате майно (інвентаризація від 1724 року).

Третій поділ Польщі і анексія Волині східною імперією двоголового орла (1795) повернули церкву святого Миколая в лоно православ’я, хоча і не в якості самостійної одиниці, а під опікою острозького Успенського собору. При цьому стан самої будівлі залишав бажати кращого, адже ремонтні роботи не проводилися вже майже сто років. У такому залежному і занепадаючому положенні він продовжував утримувати богадільню разом із цвинтарем.

Договір на відновлення дерев’яних прогнилих стін святині (в наслідок чого вона помітно нахилилася на північ) був укладений з Іваном Якович Жуковським в 1802, хоча це не врятувало їх від пожежі 1848 року – храм практично перестав існувати. Парафія діяла ще до 1852-ого, а через дванадцять років після її закриття залишки будови і кам’яна дзвіниця були остаточно розібрані.

На згадку про ту першу православну церкву Острогу на її місці в 1905-ому була зведена невелика Свято-Миколаївська каплиця, а рівно через сто десять років після всіх воєн і катаклізмів ХХ століття завдяки старанням місцевої громади з’явився і дерев’яний храм під колишнім ім’ям, щоб знову стати прикрасою древнього міста.

Архітектура

Невеликий квадратний периметр (бік 5м) Миколаївської каплиці Острога під шатровим дахом розташований в західній частині міста на Судновий горі поруч з Успенським костелом там, де на місці давнього однойменного дерев’яного храму зараз красується новий 2015 року побудови.

Його основну стилістичну спрямованість можна характеризувати як неоруську: кутові прикрашені геометричним малюнком пілястри, широкий фриз, профільовані карнизи, стилізовані під закомори ліпні прикраси аттикового ярусу, архівольти і напівколони з перехопленнями ніш з зображеннями святих, зубчастий орнамент завершення стін та витончене ганок створюють візуальну картинку давньоруського терема.

додаткова інформація

Адреса: Україна, Рівненська обл., м. Острог, вул. Академічна, 12.

Офіційний сайт: http://ostroh-cerkva.rv.ua

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Р26 (Острог – Радивилів) або Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів), яка по місту проходить в тому числі вздовж вул. Князів Острозьких зі Свято-Миколаївською каплицею на пагорбі.

Громадським транспортом до центру міста (сквер 40-річчя Перемоги), а потім по вул. Князів Острозьких до каплиці святого Миколая.