Історія
Колись давно, коли Острозькі лише облаштовувалися в своїй родовій дідівшини на березі Вілії, та в свої права вступив майбутня православна легенда Федір Данилович (1360 – 1446), в самому серці міської забудови навпроти замку в 1442 році була побудована маленька кам’яна однонавова церква на честь Пречистої Діви Марії.
Руйнівні набіги татар не раз залишали на храмових стінах нові незабутні рани, але похід 1582-ого практично знищив святиню, адже православні церкви острозьких земель під заступництвом могутнього роду славилися своїм багатством, у зв’язку з чим першими потрапляли під мечі і вогонь іновірців. Так що роботи з її відновлення та модернізації (подовжений загальний контур), якими опікувався князь Костянтин Василь Костянтинович (1526 — 1608), розтягнулися на роки.
Два століття храм скромно виконував свої функції оплоту православ’я містечкового масштабу, лише зрідка з’являючись на сторінках офіційних документів в якості німого свідка вируючого навколо життя (акт від 23 грудня 1591 року у зв’язку зі скаргою єпископа Луцького і Острозького Кирила Терлецького) або прийняття доленосних для Східної Європи рішень (Синодальний універсал від 9 жовтня 1596 року).
Вихід його з тіні пов’язано вже з останніми поколіннями Острозьких, що змінили віру предків на католицизм – храм почав свою кар’єру під знаком латинського хреста з передачі його Іоаном Костянтиновичем (прийняв ім’я Януш) (1554 – 1620) домініканцям для відкриття парафіяльного костелу на честь Успіння Діви Марії.
Його сестра Анна (Алоїза) в заміжжі Ходкевич (1600 – 1654) не тільки значно модернізувала комплекс, звівши плебанію і добудувавши до північній частині трансепту каплицю Діви Марії (1625), а й подарувала святині різьблений золочений новий вівтар, виготовлений найкращіми майстрами Львова, та гідні його високого статусу готичні риси (1621).
Кожне наступне покоління власників Острозького майорату з Заславських, Любомирських, Сангушків (виключаючи останнього Януша Олександра (1712 – 1775)) будучи затятими католиками намагалося залишити в головній міській святині свій слід. Так до кінця першої чверті XVIII століття в числі досягнень значилися реконструювання плебанія, нова гонтовая покрівля, прибудований до нефу притвор і кам’яна дзвіниця в східній частині комплексу.
Стараннями і при фінансовій підтримці духовного послідовника всіх власників Острозького майорату Станіслава Вінсента Яблоновського (1692 – 1754) під час реконструкції 1748 – 1753 років остаточно був сформований обсяг парафіяльного костелу, коли до південної частини храму була прибудована симетрична першій каплиця, освячена на честь Яна Непомука.
Після анексії території Волині східною імперією орла після Третього поділу Польщі в 1795-ому і встановлення домінування православ’я, острозький костел Успіння Пресвятої Діви Марії продовжував діяти практично без перешкод ще століття, тричі практично відроджуючись з попелу руйнівних пожеж (1809 1848, 1888).
Ось тільки після останнього хрещення у вогні кілька років за активної участі православного духовенства парафія не могла отримати дозвіл на відбудову своєї святині. Так що його відновлення зі зміною загальної стилістики на неокласику за проектом Віктора Петровського почалося лише наприкінці XIX століття стараннями Романа Даміана Сангушко (1832 -1917), а закінчилося консекрацією єпископом Болеславом Ієронімом Клопотовський (1848 — 1903) в 1897-ому.
Перша світова і Польська республіка майже не залишили в долі католицького храму Острога своїх слідів, чого не можна сказати про правління кривавих атеістічних рад, що захопили владу під час Другої світової: перший раз його закриють і перетворюють на зерновий склад в 1946-ому, після напружених двох років боротьби парафії за своє існування Успенський костел відновив свою роботу, а через десятиліття (1958) знову під надуманим приводом його закриють з переоблаштуванням будівлі під спортивну школу.
На порозі смерті комуністичної імперії з ослабленням релігійних обмежень в 1989 році в католицькій твердині духу Острога відновилися богослужіння, а після масштабної реконструкції 1990-х храм повністю відновив свою колишню велич, щоб нести Божу іскру надії, віри та любові на багатостраждальну українську землю.
Архітектура
Зараз і не скажеш, що правильний латинський хрест (вісі по 35м) з не зовсім канонічною загальною орієнтацією з південного сходу на північний захід, дзвіницею в східній частині і каплицею – в південній – творіння багатьох століть добудов і модернізацій. Так найстарішою його частиною є апсідная частина (східна) з напівкруглим завершенням, що спирається на контрфорси, яка практично повністю увібрала в себе перший православний храм, а найновішою – колонний портик перед центральним входом.
Загальний декор Успенського костелу витриманий в строгому класичному стилі з його французьким рустом стін, чотирьохколонним портиком тосканського ордера центрального входу, арковими вікнами в обрамленні архівольтів із замковим каменем у шелизі та вторючими їм ніші під трикутними сандриками, профільованими карнизами і звичайно домінантою у вигляді витягнутого купола на невисокому світловому барабані з прямокутними віконцями.
Чотирипілонна триаркова дзвіниця, що розташована в східній частині комплексу, декорована профільованим обведенням постаменту-фундаменту та копіюючим його малюнком карнизів. І всю цю скромну простоту вінчає чотирисхила покрівля.
Каплиця-усипальня в південній частині споруджена над могилою Франтішека Коморницького (1733 – 1780), який крім своїх численних титулів і рангів залишив свій слід в історії коронуванням образу Божої Матері Межерічського монастиря (1779 рік), являє собою просту квадратну в плані споруду під ламаною покрівлею з трикутними фронтонами по боках. Головною її окрасою служить центральна тумба з коронованою фігурою Богородиці з немовлям Ісусом на руках, біля ніг яких розчулено застигли три ангела.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., м.Острог, вул. Князів Острозьких, 4а.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р26 (Острог – Радивилів) або Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів), яка містом проходить в тому числі по вул. Князів Острозьких з храмом на честь Успіння Пресвятої Діви Марії в центральній частині.
Громадським транспортом до центру міста (сквер 40-річчя Перемоги), а потім по вул. Князів Острозьких до Успенського костелу.