Пам’ять про величне серце католицизму східній частині Великого Князівства Литовського, яке перестало битися понад два століття тому як передвісник насування чорної імли.
Скромний служака благородних починань, основи якого не змогли похитнути все численні шторми шести століть.
Зворушлива маленька барочна перлина з образом Пресвятої Деві Марії, в серці якої часом вирували неабиякі пристрасті, а в справу земного правосуддя не раз закликалися вищі сили і на голови братів своїх сипалися богохульні прокляття.
Храм, що лише одного разу і назавжди змінив своїй божественній суті в ім’я благородної допомоги дітям, яким були послані важкі земні випробування.
Його призначенням було нести світло віри і духу, а доля перетворила на храм науки і знань як інший бік медалі на ім’я життя.
Витончена перлина храмової архітектури на околиці стародавнього міста, яка народилася на світ перед епохою геополітичних бур і катаклізмів.
Маленька перлина з пізнього середньовіччя, що в будь-якому амплуа стоїть на сторожі добра, щоб зберегти у віках імена творців і зміцнити віру в чудо порятунку.
Фортеця біля підніжжя замку, яка в своїй боротьбі на духовому фронті виграла більше битв, ніж у мирському кровопролитті.
Четверта личина православної душі Львова, яка століттями оберігала українську діаспору від зла і негод життя на Галицькій землі.
Покриті благородною патиною часу стіни витонченого храму під захистом вежі-колоса і маленькою родзинкою каплиці в серце.
Святе місце в центрі старого міста, яке ось уже півтисячоліття зберігає душу Житомира в своїх ніжних обіймах.
Він багато разів воскресав з небуття, щоб своєю життєствердною силою довести не владність часу над силою людської віри.
Величний колос застиглим диханням часу, що зберігає пам’ять про новітню історію міста на Тетереві в кожному камені своїх величних стін.
Стародавня святиня Братів Менших, яка пережила всі утиски російського царизму, але не вистояла перед кривавим режимом його нащадків, щоб по крихтах відтворити все те, що вони з таким запалом нищили на зорі нового тисячоліття.
Храм по вигляду, який десятиліттями був чим завгодно, але тільки не будинком Божим за велінням атеїстичної влади, яка будувала свій режим на крові і сльозах України.
Велична святиня на століттями шанованому місці, яка з гордо піднятою головою прийняла на себе всі випробування долі, щоб в третьому тисячолітті знову повернуться до своїх першовитоків.
Народжена в муках православна святиня як тріумф людини-особистості над системою і доказ, що для досягнення мети потрібно лише палке бажання.
Тричі повсталий з попелу небуття храм, який отримав високе звання собору за свою непохитну волю до життя і надію для тисяч на просвітлення.
Двічі народжена святиня православної громади житомирської землі, яку серед атеїстичного божевілля врятувала лише рука Всевишнього, провівши країну рад через очисний вогонь.
Перща міська велична кам’яна святиня храмової архітектури, яка неушкодженою пройшла крізь все важкі випробування, що випали на долю українських земель в ХХ столітті, щоб нести світло і радість в душі парафіян в третьому тисячолітті.