Історія
У ті часи, коли багатостраждальні житомирські землі, що розривалися на частини незліченними війнами Великого князівства Литовського (1320-ому місто і прилеглі території були захоплені військами князя Гедиміна (1275 – 1321) в боротьбі за території, владу і незалежність від Золотої Орди), рік за роком піддавалися варварським набігам татаро-монгольських кочівників, біля закутого в обладунки серця на Замковій горі їх душу зберігав у своїх надійних обіймах невеликий парафіяльний костел Пресвятої Діви Марії
Не дивлячись на свої створені дерев’яних справ майстрами тендітні стіни, головний міський храм століттями служив єдиною надійною опорою у важкі хвилини життя Житомира, який серед усіх тягот періодичних бойових дій намагався будувати у себе європейську цивілізацію і вже в 1444 році офіційно отримав Магдебурзьке право, але не встояв проти полум’я чергової татарської навали – в XV столітті католицька святиня зникла з лиця землі.
Потім протягом двох століть ще не один раз костел Пресвятої Діви Марії буде відроджуватися з попелу небуття після чергового руйнування в новому дерев’яному обличчі на колишньому святому місці, останній з яких в офіційних документах буде зафіксовано в 1724 рік, коли місце на Київській католицькій катедрі зайняв єпископ Ян Самуель Ожга (1680 – 1756).
Саме його стараннями в Житомир не тільки була перенесена офіційна резиденція первосвященика і капітулу Київської єпархії в 1726 році, створено фонд для колегіуму вікаріїв і збільшено кількість парафій до двадцяти однієї, а й організовано будівництво нового кафедрального собору з каменю на місці розібраного в 1737 році міського парафіяльного храму. Грандіозність споруди стала причиною того, що храм зводився цілих чотирнадцять років і був освячений лише в 1751 році під ім’ям Вознесіння Господнього.
Переживши разом з містом все злети і падіння, в 1768 році собор виявився в числі жертв руйнівного згарища 1768 року, який організували озвірілі російські військові, що вдерлися до міста з боку Станишівки під час чергового витка протистояння між польськими конфедератами і імперією двоголового орла.
Про серйозність ушкоджень Вознесенського костьолу можна судити по тому факту, що відновлений лише частково, на початку XIX століття він пережив масштабну перебудову з ініціативи Луцько-Житомирським біскупа Каспера Казимира Цецішовського (1745 – 1831), після чого придбав класичні риси, а до нового вигляду в 30 серпня 1805 року додалося і нове ім’я на честь святої Софії.
Однією з віх створення нинішнього вигляду головної католицької святині Житомира стало будівництво нової триярусної кам’яної дзвіниці в північно-східній частині комплексу в 1868 році і прикраса одного з пілонів храму костелу барельєфом передчасно померлого талановитого житомирського композитора Юліуша Зарембського (1854 – 1885).
Останнім свою лепту у формування комплексу перлини кафедрального костелу святої Софії вніс архітектор Владислав Олександрович Домбровський (1854 – 1916), на початку ХХ століття спроектувавши і втіливши ряд прибудов до храму, які стали останнім його штрихом.
Після комуністичного перевороту 1917-го і громадянської війни в житті католицької святині почався новий складний період – протистояння з атеїзмом нової радянської влади, який через роки гонінь, закриття і цькування закінчився повною перемогою сили людської віри над мирськими інтересами тимчасових правителів з набуттям Україною незалежності в 1991 році.
Так що нині собор святої Софії, що охороняється в якості пам’ятника архітектури державою, а як головний храм католицької віри – численної паствою приходу служить одним із символів Житомира, зберігаючи за своїми товстими стінами душу і совість міста на березі Тетерева під пильним оком пам’ятника папі Іоанну Павлу II (1920 – 2005) встановленого на Замковому майдані у 2011 році перед його центральним фасадом на честь десятої річниці апостольського візиту в Україну.
Архітектура
Нині комплекс костелу в північній частині Замкової площі Житомира включає в себе прямокутний периметр (35м х 28м) тринавової шестистовпної базиліки собору і високу триярусну дзвіницю в північно-східному кутку висотою двадцять шість метрів. Раніше до нього відносилося двоповерхова будівля консисторію, одноповерхова плебанія (знищена в 1990-х) та двоповерхова семінарія для кліру (перший поверх засипаний).
Катедральний собор з двома двоярусними баштами під високими шпилями – один з яскравих представників еклектики, народжений в комбінації елементів різних стилів різних епох, де все від широкого фриза центрального фасаду до французького русту веж, від спарених колон доричного ордера порталу центрального входу до коробових арок віконних прорізів, від витонченої фігури святої Софії над головним входом до масивного обрамлення наличників сворює єдиний гармонійний легкий архітектурний малюнок, не дивлячись на масивність самої будови (стіни товщиною 2м).
У внутрішній обробці храмового простору під напівциркульним (головний неф) і хрестовими (бічні) склепіннями звертають на себе увагу тосканський і іонічний ордер, витончена ліпнина і вишукана розпис, що зберігалися через віки.
Дзвіниця представляє собою зразок класичного стилю у всій його красі простоти і скромності, які лише підкреслюють кутові пілястри доричного ордера, високі арки вікон і круглі глухі «троянди».
Пам’ятки
Встановлений перед центральним фасадом католицької святині пам’ятник папі Іоанну Павлу II представляє собою скульптуру святого в повний зріст і повному притаманному його високому статусу вбранні із занесеною до благословенні правою рукою і ферулой – в лівій.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Житомирська обл., м. Житомир, Замковий майдан, 2.
Посилання
- Етимологія. Радник проти миру
- Історичні факти. Святий грішник
Як дістатися
Автотранспортом по трасах Е40 (Городок – Броди – Рівне – Бориспіль – Полтава – Харків – Слов’янськ – Луганськ) або М21 (Житомир – Бердичів – Вінниця – Жмеринка – Могилів-Подільський). У Житомирі по вул. Великій Бердичівській до Соборної площі. Далі по Кафедральній до Замкової площі, де розташований собор святої Софії.
Міським транспортом до Соборної площі, а потім два квартали вздовж по вул. Кафедральній, яка виходить до пл. Замкової з головним католицьким храмом Житомира.