Найбажаніша точка Кримської війни, за яку віддали життя тисячі, і тисячі же пожертвували собою заради її завоювання.
Ключ до Севастополю — ворота Криму, в які об’єднані війська коаліції, не дивлячись на перевагу в вогневій потужності і людському резерві, безуспішно намагалися увійти цілий рік.
Тут подвигу не змовкне слава!
Може й пафосна фраза, але точно відображає сутність окремо взятого місця, де війна та негоди перед обличчям у багато разів переважаючих сил противника показала на що здатна людина заради відстоювання рідної землі.
Тут мармурові леви біля підніжжя білої колонади вартують спокій колись найдорогоціннішого каменю в короні Російської імперії під назвою Севастополь.
І нехай від імперії залишився лише примара, але його кам’яні вартові через століття зберігають у пам’яті тіні колишньої слави, коли черга царських кортежів і іменитих сановників, змінюючи один одного, ступала на її підмостки, щоб прочинити для себе таємницю великого міста-воїна.
Вузький перешийок між старим Кам’янцем та Великою землею під захистом кам’яної твердині.
Тонка нитка між минулим та майбутнім, де в шелесті легкого вітерцю чується відлуння далекої битви через століття, через простір. Тут сотні протистояли тисячам, і кожен камінь политий кров’ю.
Останній оплот найслабкішої ланки оборони на сторожі шляху до серця великого міста – серцю Поділля.
Колиска поетів і прозаїків на стрімкому березі в петлі річки серед білого кольору садів, наповнена відгомонами страхів, болю і страждань у пелені тютюнового марева.
Ажурна арка між Катеринославом та Дніпром, розкинувши свої прольоти над часом і епохами, як над водами великої ріки.
Зв’язок між двома половинками Україна, як символ цілісності єдиної держави з його багатоликими і такими самобутніми етносами.