Виберіть свою мову
Пошук

Кременецький замок

Історія

Руїни замку в Кременці Руїни Кременецького замку

Тисячолітня історія – довгий шлях, коли факти, події, люди перемішані в потоці часу і виявити конкретну дату тим складніше, чим далі в глиб століть. Так згідно польських джерел Кременець, як укріплене місто, існував вже у 1064 році, коли його, ставшого на шляху війська Болеслава II Сміливого (1042 – 1081) під час Київського походу, взяли приступом передові загони князя.

Через десятиліття після невдалого штурму міста на Ірве дружиною того ж Болеслава Сміливого ворота Кременецького замку були добровільно розкриті перед князем його власником – Дениско Мокасіем, в нагороду за що була отримана грамота про закріплення вічного володіння Кременцем сім’єю Мокасіев.

Надбрамна вежа Кременецького замку Надбрамна вежа замку в Кременці

У російських же джерелах, підставою для яких служить Галицький літопис, фортеця згадується в зв’язку з битвою 1227 дружини галицького князя Мстислава Удатного (до 1176 – 1228) проти військ угорського короля Андраша II (1175 – 1235) під Кременцем, в ході якого угорський наступ було зламано, нехай і ціною значних людських жертв.

Воно було одним з небагатьох міст, що встояло під захистом Замкової гори під час навали Золотої Орди на галицько-волинські землі 1241 і 1255 років, хоча і втратило під час останнього свого посадника Андрія, який зрадою намагався втримати владу в своїх руках. Лише проти рук своїх захисників не міг встояти Кременець – в 1261 році за наказом темника хана Бурундая фортеця була розібрана волинським князем Васильком Романовичем (1203-1269).

Відроджувати до життя замок на горі почали лише через двадцять років (на початку 90-х років XIII століття) з ініціативи тодішнього правителя Волині – князя Мстислава Даниловича (- після 1292).

Вежа над новим будинком Кременецької фортеці Вежа над новим будинком фортеці в Кременці

Нелегка доля випала твердині на граничній території в XIV столітті, коли при занепаді влади Галицько-Волинського князівства за володіння нею змагалися на політичній сцені одні з наймогутніших східноєвропейських держав: Польща, Угорщина і Литва – змінюючи одне за одним підданство, Кременецький замок до кінця століття приходить у стан руйнації.

Опинившись в кінці століття (1396 рік) в руках Великого князя литовського Вітовта (1350 – 1430) замок у Кременці нарешті знаходить деяку стабільність: його відновлюють, приводячи в бойову готовність, а в його стінах розміщується військовий гарнізон. Відновленої величи, а так само ізольованості і славі “не злламного” зобов’язана твердиня на Замковій горі королівським вибором 1399 в якості родової темниці для князя Свидригайла (1370 – 1452).

Східна оборонна стіна замку в Кременці Східна оборонна стіна Кременецького замку

На десятиліття зв’язала доля ім’я опального в’язня (до 1408), а пізніше Великого князя Литовського (1432) князя Волинського (1434 – 1452) із Кременецьким замком в єдиний вузол – спочатку в якості каземату, а потім головного оплоту в зазіханнях на Литовський престол судилося виступати фортеці. Можливо завдяки цьому місто під його захистом отримало у 1438 році право на самоврядування зі статусом повітового нарівні з Луцьком і Володимиром.

З посиленням татарської агресії на півтора століття (остання чверть XV – початок XVII) твердиня над Ірвой вже в підданстві Речі Посполитої стає постійною ареною бойових дій, що було пов’язано з його прикордонним розташуванням. Але в цій ситуації були і свої позитивні моменти: щедрі субвенції на оснащення, відновлення і зміцнення фортеці, фінансування збільшення військового гарнізону дало поштовх до розвитку міста.

Значимість Кременця для держави зайвий раз була підтверджена актом дарування його з прилеглими угіддями в 1536 році королем польським і великим князем литовським своїй дружині Боні Сфорца д’Арагона (1494 – 1557), завдяки якій Замкова гора отримує своє друге ім’я – Бона, а сама твердиня – новий поштовх до розвитку завдяки розширенню меж земельних володінь його господарства.

Східна оборонна стіна замку в Кременці Східна оборонна стіна Кременецького замку

Останні свої дні Кременецький замок в повному розумінні цього слова доживав у вересні 1648 року під час півторамісячної облоги загонів Максима Кривоноса ( – 1648). Могильні плити як п’єдестал гори Черча і зараз нагадують про кровопролитний штурм, коли фортеця перший і останній раз у своєму житті пала, щоб уже не відродиться знову.

На початку 70-х років ХХ століття на території фортеці було проведено ряд археологічних досліджень. І хоча останнім часом у повітрі витає ідея відродження з небуття кременецької твердині, але поки для практичного втілення її в життя не вистачає фінансування та ідейного натхненника.

Архітектура

Дорога до замку Кременця Дорога до Кременецького замку

Закладене на вершині майже четирехсотметровой висоти Замкової гори, спочатку слов’янське, городище (XI – XII століття), що розташовувалося на західному краю вершини. Воно мало значно скромніші за нинішні розміри (62м х 52м) при нерівному контурі – з напільного боку пряма кам’яна двометрова стіна, яка переходить у звивисту, повторюючу контур скельного рельєфу, над урвищем.

Формування ж сучасного комплексу було закладено в 1290 році. Його периметр значно збільшився (практично в чотири рази) – була споруджена зовнішня лінія оборони, що примикала до Червленої в’їзної вежі (спочатку єдиної) з підйомним дерев’яним мостом через перешийок, яка охоплювала практично всю вершину гори Бони кільцем восьмиметрових заввишки стін двометрової товщини.

Південний фасад Вежі над новим будинком фортеці в Кременці Південний фасад Вежі над новим будинком Кременецької фортеці

Пізніше в північній частині Кременецького замку були зведені кам’яні двох’ярусна Надбрамна башта з арочним цибулинним прорізом, що стала центральним входом комплексу з боку гори Черча, і триярусна вежа Над новим будинком на західному боці мису для контролю з висоти пташиного польоту міської території (перший ярус – сховище стратегічних оборонних запасів, другий – житлові та господарські приміщення, третій – ярус бойових гармат).

Для додаткового посилення обороноздатності комплексу з боку перешийка гори Черче був викопаний рів і споруджено два кам’яних бастіони.

Усередині всього периметра фортечних стін тулилися дерев’яні споруди заможних городян, де зберігалися їх найцінніше майно у зв’язку з постійним знаходженням міста на передовій бойових дій числом тридцять чотири, кам’яна цистерна для збору дощової води, дев’ять комор для продовольчих запасів, житловий двох’ярусний будинок з міцної деревини (повідомлялася з Надбрамною вежею), церква Архістратіга Михайла, а так само інші господарські споруди (темниця, пекарня, сторожова будка…).

Внутрішній двір Кременецької фортеці Внутрішній двір фортеці в Кременці

Комплекс Кременецького замку (руїни якого і нині прикрашають гору Бону) створювався на принципах ранньої готичної оборонної архітектури: два глухих нижніх яруси, мінімалізм декорового оздоблення, простота геометричних обсягів, зубці-мерлони заввишки два метри (пізніше переобладнані в суцільний парапет шляхом закладки межзубцового простору), дерев’яний оперізуючий критий поміст фортечних стін.

Нині з давніх часів комплексу збереглися лише Надбрамна вежа в північно-східній частині гірської вершини з прилеглим до нього кутом фортечних стін, Вежа над новим будинком в південній частині і два уриваних відрізка східних і західних оборонних мурів.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Замкова.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до Дубно, а потім повернути на Кременець. Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) через місто по вулиці О. Лятуринської, що переходить у вулицю О. Ольжича / Дубенську / Т. Шевченка / Вишнівецькую до повороту на схід за вказівником “Замкова гора”.

Громадським транспортом до Кременця (зупинка маршруток біля Колегіуму) навпроти на горі підносяться руїни Кременецького замку. Пішохідна дорога через приватний сектор за вказівником “Замкова гора”.