Символ православного Вишнівця, під прапором якого сторіччями здійснювалися найблагородніші вчинки цієї землі.
Хранитель пам’яті про сім’ю, що дала так багато українському народу і зникла в потоці безжального часу, залишивши по собі немеркнучу овіяну легендами славу.
Спадаючий з вершини високого берега до блакитного покривалу оксамитової річки Зелений каскад, який зберігає у своєму серці дві архітектурні перлини одну зі світу духовного, а іншу – спокусницю зі світських історій.
Тінь колишньої пишноти, де чується відгомін впевненої ходи вершителів доль минулого, а поруч ледь вітчутно мерехтить легкий силует їх прекрасних супутниць.
Одна з багатьох, але як кожна з них по-своєму унікальна – блакитна артерія життя української землі з багатою історією і чарівною красою берегів.
Проходячи звивистій стежкою через таємничі Пинские болота її води очистившись примикають до кришталевих хвиль Дніпра, щоб разом з ними поринути в глибини Чорного моря.
Народний храм біля підніжжя чудового палацу, який повстав з попелу століть під іншим ім’ям, але все так само оповитий любов’ю своєї пастви.
Крихке творіння дерев’яного зодчества в чаруючей вишуканості простоти своїх стін здатне протистояти бурям двох світових воєн і жорстокості атеїзму цілої держави.
Царі, самозванці, поети, письменники… так багато їх – Великих, чиї обличчя зберігає у своїй пам’яті палац на вершині пагорба.
Родове гніздо, яке не раз бачило розквіт і занепад своїх творців, служачи колискою цілої плеяди історичних особистостей, що вершили долі цілих народів Європи.
Кинута на розтерзання ненаситному часу фамільна спадщина, яка не змогла пережити зради.
Птах-фенікс, що вийшов з вогню двох світових воєн ще більш прекрасною короною Вишнівця.