Твердиня, яка тричі народжувалася наново з попелу небуття, щоб захистити крилами кам’яних стін своє місто на березі швидкої річки.
Осиротілі останки колишньої могутності, якій під силу було протистояти чорній грозі східноєвропейських земель середньовіччя по імені татаро-монгольські орди.
Свідок чотирьохсотрічної боротьби Галичини під прапором християнського хреста за свою свободу в світі постійних зазіхань суміжних держав на її родючі землі.
Друга теребовлянська фортеця, що врятувала від руйнівного часу, на відміну від оригіналу, не тільки свою цитадель, але оборонний периметр.
Відбита в камені пісня жіночої мужності перед обличчям смертельної небезпеки, як свідчення сили людської пам’яті перед безжальним часом.
Скромний монумент великої перемоги сили духу над, здавалося б, не переборною волею Долі.
Тут вирішуються долі світу, і нехай цей світ лише невелике містечко Західної України. Тут пишеться історія, хоча лише кількох тисяч осіб. Але все одно це центр цілої громади, величезною культурно обособленої одиниці, яка і складає життя країни.
Сучасне трактування давніх традицій як наочне втілення правоуспадкування століть.
Чотири століття служіння Тербовлі в якості надійного крила віри і надії серед чорних днів лиха, які століттями несли українській землі нещадні амбіції сусідніх держав.
Грозний воїн, що перетворився на витонченого лебедя, в душі якого на кам’яних скрижалях вибиті всі славні подвиги Галицької землі.
Зелені пагорби, що зберігають у своїй пам’яті тисячолітню історію колишнього удільного князівства Київської Русі.
Колись грізна перешкода на шляху ворогів, що зробили замах на найдорожче – мир і свободу рідної землі.
Храм, який на зорі свого існування був в служінні у муз, що б в новому тисячолітті повернуться на стежку богослужіння.
Відродження давніх римських традицій сакральної архітектури на українській землі як вся мудрість століть в одній архітектурній перлині за принципом наступності початків.