Храм Преображення Господнього Кременця
Вся історія християнства Східної Європи за останні три сторіччя в одному храмі.
Вся міць церкви в одному архітектурному ансамблі.
Вся велич душі в кам’яних обладунках пам’яті століть.
Вся історія християнства Східної Європи за останні три сторіччя в одному храмі.
Вся міць церкви в одному архітектурному ансамблі.
Вся велич душі в кам’яних обладунках пам’яті століть.
Двері в світову скарбницю знань на шляху пізнання відкриті благородними серцями волинської землі заради вищої мети.
Голос майбутнього під прапором високою просвітницької місії, що століттями дзвенить над вершинами Кременецьких гір.
Святе місце, де століттями тисячі християнських душ волали про захист і допомогу в дні радості і чорний годину печалі до Спасителя, щоб знайти надію і благословення у мирському житті і ратних подвигах.
Маленький шедевр сучасного сакрального зодчества на землі овіяній славою пращурів у вірі на процвітання нащадків.
Окутана в туман легенд і містики вершина над глибоким каньйоном, де привиди минулого здаються реальніше, ніж сьогодення.
Зелений водоспад, грайливими хвилями спадаючий з висоти на древнє місто щоб змити його чистою росою все горе і печалі чорних днів, подарувавши надію на майбутнє.
Білосніжне сучасне чудо сакральної архітектури в древньому серце Волині біля ніг вмираючого замка.
Ім’я оспіване в літах для сріблястої гладі куполів як символ вічної боротьби за чистоту віри.
Пам’ять і скорбота, відбиті в камені, щоб служити нагадуванням про тих, кому нинішнє покоління зобов’язане життям.
Трагічний символ у підніжжя древньої твердині, як символ життів, покладених на вівтар Волі.
Остання надія католицизму на кременецькій землі серед засилля атеїзму і православ’я.
Зібрана по крихтах скарбниця духовних дарів, покликаних зміцнити силу духу і віру в надії на краще.
Колиска піднесених почуттів огорнутих ілюзорним шовком нот, що загубилися в чорно-білій гамі клавіш і ніжному трепеті струн.
Доля кам’яних стін накладена на історію міста як вічний якір духовної чистоти і доброти серед сірих буднів буття.
Головні руйнівники – вогонь і час, які не раз перетворювали її на попіл, породили на світ це диво дерев’яного зодчества.
Привид монастирських стін, що проступає крізь біло-блакитний ажур різьби, щоб нагадати про минуле гори-захисниці міста на дні каньйону.
Головна хранителька таємниць і загадок Кременця в зелених обладунках хвої під бойовим прапором давно зниклої з лиця землі держави.
Там де вітер грає свої мелодійні наспіви серед шерехів тіней давно забутих предків, що ковзають по старезним кам’яним руїнам колись могутньої твердині.