Там де підступи до колиски Збруча охороняє повсталий з безодні століть корабель-привид з тінями відважних воїнів минулого.
Блакитний потік, який з кожним метром прискорює свій неприборканий біг, щоб розчинитися в білій піні Чорного моря.
Забута перлина пам’яті про покоління захисників сидорівської землі роду Калинова, що давно перейшли в світ тіней.
Тріпотіння натягнутої срібної стріли як провідна нитка віри і надії перед лицем смертельної небезпеки війни та дві золоті зірки з надією на відродження, що крізь століття супроводжують замок-корабель.
Корабель-привид, що борознить бурхливі простори часу вже протягом п’яти століть. І нехай він в нерівній сутичці втратив щоглу і вітрила, а борта його і корму майже поглинула імла безодні, але ніс його гордо дивиться вперед назустріч всім бурям і штормів на зло.