Песни украинского сватовства. Змовины (с переводом)

1.
Ой піду я потихеньку,
По два двори та минаючи,
До третього прихожаючи;
Ой стану я та послухаю,

Та що люди говорять.
Аж люди говорять:
Мого свекорка судять,
А батенька хвалять…

Ой дивнії та ви мені люди!
Чому мені давно не сказали,
Та як рушничків не брали,
Та як мене не змовляли,

Та як ручок не прибивали?
А тепер мене та ізмовили,
І рушнички побрали,
Та й ручки прибили.

2.
За городом дуб да береза,
А в городі червона рожа:
Там Мар’єчка да рожу щипає,
Прийшов і кїй її батенько:
«Покинь, доню, да рожі щипати,
Хочу тебе за нелюба оддати».
«Я нелюба сама не любила,
Куда пошла, камень покотила,
А где стала, другий положила».

3.
За городом дуб да береза,
А в городі червоная рожа:
Там Мар’єчка да рожу щипає;
Прийшла і к її її матюнка:
«Покинь, доню, да рожі щипати,
Хочу тебе за Василька оддати».
«Я Василька сама полюбила,
Куди пошла, перстень покотила,
А де стала, другий положила».

Переклад

1.
Ой пойду я потихоньку,
Мимо двух дворов проходя,
К третьему подходя;
Ой стану я да послушаю,

Да что люди говорят.
Аж люди говорят:
Моего свекра судят,
А батюшку хвалят…

Ой дивные же вы мне люди!
Почему мне давно не сказали,
Да как рушничков не брали,
Да как меня не сватали,

Да как ручек не прибивали?
А теперь меня да и сосватали,
И рушнички побрали,
Да и ручки прибили.

2.
За городом дуб да береза,
А в городе красная рожа:
Там Марьечка да рожу щипает,
Пришел и к ней ее батенька:
«Оставь, дочь, да рожу щипать,
Хочу тебя за нелюбого отдать».
«Я нелюбого сама не любила,
Куда пошла, камень покатила,
А где стала, другой положила».

3.
За городом дуб да береза,
А в городе красная рожа:
Там Марьечка да рожу щипает;
Пришла и к ней ее матушка:
«Оставь, дочь, да рожу щипать,
Хочу тебя за Василька отдать».
«Я Василька сама полюбила,
Куда пошла, перстень покатила,
А где стала, другой положила».