1.
Ой піду я потихеньку,
По два двори та минаючи,
До третього прихожаючи;
Ой стану я та послухаю,
Та що люди говорять.
Аж люди говорять:
Мого свекорка судять,
А батенька хвалять…
Ой дивнії та ви мені люди!
Чому мені давно не сказали,
Та як рушничків не брали,
Та як мене не змовляли,
Та як ручок не прибивали?
А тепер мене та ізмовили,
І рушнички побрали,
Та й ручки прибили.
2.
За городом дуб да береза,
А в городі червона рожа:
Там Мар’єчка да рожу щипає,
Прийшов і кїй її батенько:
«Покинь, доню, да рожі щипати,
Хочу тебе за нелюба оддати».
«Я нелюба сама не любила,
Куда пошла, камень покотила,
А где стала, другий положила».
3.
За городом дуб да береза,
А в городі червоная рожа:
Там Мар’єчка да рожу щипає;
Прийшла і к її її матюнка:
«Покинь, доню, да рожі щипати,
Хочу тебе за Василька оддати».
«Я Василька сама полюбила,
Куди пошла, перстень покотила,
А де стала, другий положила».